Читати книгу - "Шлюбна ніч, Каміла Дані"

ЯРОМИР

Чотири години тому

— Шефе, ходімо, у мене є для тебе сюрприз, — підходить до мене Кілер, потираючи руки. Очі світяться вогнем передчуття, а на обличчі грає таємнича усмішка.

— Кажи, — бубоню. У мене немає бажання сьогодні грати в його ігри.

— Грім з полоненим у гаражі чекає тебе.

— Не зрозумів. Який ще полонений? — кидаю папірець на стіл і прямую на вихід з кабінету. Через цю напружену ситуацію доводиться працювати вдома, а це, до речі, дуже важко! Особливо коли біля тебе частенько мерехтить спокусливе й таке бажане тіло. Мій мозок просто відмовляється працювати, просячи добавки у вигляді солодких утіх. Те, що я отримав — занадто мало…

— Шефе, ти не повіриш! Я взагалі шокований від почутого, але хочу, щоб ти почув, як то кажуть, з перших уст, — піднявши одну брову, задоволено відповідає Кім. Б*я! Усередині відчуваю приплив злості та бажання врізати по нахабній морді. Ненавиджу, коли він так робить! Проходимо коридор, і мене щось заклинює. Зупиняюся і різко повертаюся до Кілера.

— Де Ягода?

— Одягається, ти знаєш, це довга процедура. Тож вона в найближчу годину ніс з кімнати не висуне. І потім, ми йдемо у старий гараж, звідти нічого не чути.

Виходжу з дому і через сад лечу до старих гаражів. Будівля була побудована двадцять років тому, ще коли Барс воював з братками. Там тримали полонених і зброю. Згодом бабуся там зробила сарай і сказала, що цей гараж її, для цих всяких газонокосарок та іншого садового приладдя.

Відчиняю двері в гараж — і хвиля люті в мені спалахує неначе порох. Ніколи не хотів когось вбити, але зараз саме це відчуваю. Сучий син! Як я одразу не зрозумів, що він замішаний? Намагаюся опанувати себе й спокійно почати розмову.

— Здоров, Громе, — тягну руку, щоб привітатися. Він потискає мою руку і повертається до полоненого.

— Тепер повторимо все з самого початку. Давайте, пане Чванів! — пропонує в капюшоні полоненому. Цей недолюдок стоїть на колінах, біля нього два амбали, які не дають йому можливості піднятися на ноги.

— Я ж усе розповів! Я більше нічого не знаю! — випльовуючи кров, каже Артем. Грім робить крок ближче до бранця, нагинається і з усієї сили врізає кулаком у сонячне сплетіння. Чванів починає кашляти й падає на землю.

— Я повторювати двічі не люблю! — гримить Грім. Від цього звуку навіть мені стає ніяково.

— Я зрозумів, — хапаючи повітря ротом, відповідає Артем. Грім сідає на табуретку і прикурює цигарку, простягає мені пачку, пригощаючи. Приймаю презент, прикурюю і присідаю навшпиньки біля покидька.

— Давай, розкажи мені свою казку! — стискаючи кулак у волоссі Артема, тягну вгору, щоб подивитися в очі.

— Зараз, — ледь чутно вимовляє. Добре Грім його оформив.

— Яре, Кілер тут ідею непогану підкинув з розвитком подій, треба обговорити. Щоправда, вона з військовими діями. Знаю, що ти цього не любиш, тому й питаю.

— Пізніше, зараз хочу почути розповідь! — відрізаю я голосом начальника. Грім, піднявши руки в примирливому жесті, продовжує сидіти на стільчику, поважно закинувши ногу на ногу.

— Підніміть його, — наказую охоронцям. Хлопці підіймають, і я, зробивши крок до Артема, виштовхую крізь зуби:

— Запам'ятай, тварюко: якщо ти збрешеш, я тебе з-під землі дістану. Краще не грай зі мною!

— Це не я, це все …

— Е, ні, ні, ні, — перериває розповідь Чваніва Грім, — з самого початку, ми уважно слухаємо!

— Добре, але більше не бийте, будь ласка!

— Ніхто тебе не чіпатиме, якщо ти, звісно, мені розкажеш правду.  Якщо ні, то я тебе власними руками тебе приб'ю! — вже майже кричу. Обурення переходить всі межі допустимого, і я сам готовий переступити через свої принципи. За те, що змусив страждати мою сім'ю. Але опановую себе і, зціпивши зуби, роблю кілька кроків назад.

— Все почалося два з половиною роки тому. Я тоді часто робив ставки в казино “Клеопатра”. Там і познайомився з Амеріним. Одного разу я багато програв, і Амерін мені позичив грошей, а коли я відігрався, то пригостив його, і ми загуділи в борделі “Хіллер”. Випили ми добряче, і я проговорився, що продав Єву Шоголу і що у неї є син від спадкоємця корпорації “ЯРМА”.

Після цих слів мене немов розрядом вдарило. Отже, я мав рацію і Максим не просто так крутився біля Єви.

— Далі, — я починаю втрачати терпіння і кричу в обличчя цій тварині. Він тварюка, інших слів немає.

— Десь через місяць після цієї події Макс запропонував мені угоду, так би мовити, трохи заробити. А мені конче були потрібні гроші, я тоді програв близько двох мільйонів. Ти знаєш, Гриф довго не панькається, немає грошей до закінчення терміну — смерть.

— Що він запропонував? — перебиваю непотрібну балаканину.

— Попросив знайти жінку, щоб та втерлась у довіру до Ягоди й зливала інформацію нам. Я знайшов Наталю, і вона успішно справлялася зі своїм завданням. Потім ми підлаштували їхнє знайомство, а що було далі — я не знаю. Знаю тільки одне: вона повинна була сісти за торгівлю людьми.

— Що ще? — крізь зуби виходять слова на волю, немов з клітки. До мене тільки дійшло, що це все через мене. Амерін просто хоче відвоювати “ЯРМУ” таким цікавим способом. Він, напевно, думав, що одружиться з Євою, після чого підсуне їй документи на підпис, а потім квиток в один кінець з картатим небом у подарунок. Син з ним, мене просто поставлять перед фактом або просто грохнуть.