Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » (не) згоріти вщент, Мелорі Бронд 📚 - Українською

Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

431
0
09.11.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "(не) згоріти вщент" автора Мелорі Бронд. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 86
Перейти на сторінку:
Глава 33

Меланія

Ми пристрасно цілували один одного, забувши про все на світі. Мені хотілося хоча б на мить відпустити весь біль, розчарування і насититися нашим спраглим поцілунком.

Я так сумувала за ним. Забороняла собі про нього думати, весь останій місяць. Але як тільки побачила, серце відразу потягнулося до нього.

Алекс несамовито впивався в мої губи, зминав їх з неймовірною насолодою знов і знов. Моє тіло, зрадницьки плавилося від кожного його дотику.

Розум кричав, невже тобі мало було завдано болю, ще один і все, більше не зможу себе зібрати до купи. Це він зрадив з Юлею, а не я. Сам підтвердив мої слова у ресторані.

Одного разу я прислухалася до серця, а потім по маленьких шматочках зшивала себе заново. Наше кохання, не витримало на міцність.  Досить з мене вже. Насилу знайшла в собі сили, щоб відштовхнути його від себе.

—Навіщо ти це робиш, Алексе? Чому мучиш моє і без того змучене серце? Іди, я прошу тебе. Для чого тобі здалася, як ти сказав, продажна шльондра. Кинув мене тоді, як непотріб, а сам до того був з Юлею. Зустрівшись в ресторані, ти з ненавистю відштовхнув мене знов, обливши словесним брудом. А зараз цілуєш пристрасно, так неначе нічого не було. Забирайся, чуєш, я не можу більше так. З мене досить цього всього. Якби ж ти тільки знав, як я втомилася від емоційних гойдалок.

Всі спогади нахлинули на мене заново. Я вже не тямила себе з розпачу і відчаю. Скільки ще, моє минуле буде мене мучити. Сльози зрадницьки покапали з моїх очей.

—Мелані, мила, не проганяй мене, будь ласка. Він впав на коліна переді мною і обняв.

—Пробач, за кожне образливе слово, сказане в пориві гніву. Яким же я був сліпим дурнем і не зміг через свою ревність, розпізнати твою вимушену брехню. Поговори зі мною, я тебе благаю. Не закривайся, розкажи всю правду. Мені вдалося тільки частину дізнатися, але основну причину так і не знаю досі.

—Я бачився з Віктором і він мені розповів, що ви з ним ніколи не були парою. Тоді чому ти так вчинила і зруйнувала нас?

—Алексе, піднімися, це все нічого не варте і минулого вже, нажаль не змінить.

Він піднявся, але мене не відпустив з своїх обіймів.

Можливо Алекс правий, досить тікати від себе, пора прояснити всі непорозуміння між нами, можливо тоді я зможу рухатися вперед.

Глибоко вдихнувши, налаштувула себе на нелегку розмову. Вивільнилася з його обіймів я відступила на крок.

—Твій батько, якимось чином дізнався про нас з тобою і приходив до мене вимагаючи, щоб я покинула тебе. Пропонував гроші, я відмовилася. Тоді він почав залякувати мене, але я не повелася на його погрози, як виявилося пізніше, даремно. Через два тижні сестру і її подругу накачали наркотиками, вони мало не померли. Віталіну майстерно підставили і звинуватили у розповсюджені їх. Твій батько, добре постарався разом з Дімою.

Щоб врятувати Віталіну від тюрми, я змушена була піти на шантаж твого батька. Він  мене поставив перед вибором, ти або сестра. Я не змогла б з тобою щасливо жити, знаючи, що саме через мене, вона сидить в тюрмі.  Твій тато, не залишив мені часу на роздуми. А ти, побачивши нас з Віктором, сам зробив висновки. Мені залишилося тільки підтвердити твої домисли.

—Кохана, моя, - він ніжно провів рукою по обличчю, підійшовши до мене, - як ти змогла витримати стільки всього? Я так тебе кохаю і більше нікому не дозволю нас розлучити, пробач мене.

Розпочинаючи своє розслідування я підозрював, що це батькова робота. Поїхавши за кордон, я з ним припинив будь яке спілкування. Але нещодавно повернувшись додому, батька не знайшов. Відшукав його в одному з так званих санаторіїв.Він був у жахливому стані, я не зміг залишити його і привіз сюди, до найкращих лікарів.

Наразі він інвалід, ходити не може і розмовляти, як слід теж. Лікарі роблять все можливе. Своє покарання він отримав сповна, за все, Мелані. Батько це зрозумів, тільки тоді, коли залишився самотнім і нікому не потрібним.

—Алексе я не знаю, що тобі...

—Нічого не кажи, я все розумію. Я і сам його не можу пробачити за те, що він зробив з нами, можливо з часом образа пройде.

З Юлею в мене нічого не було. Вона підсипала щось в напої за наказом батька, підлаштувавши все правдоподібно. У ресторані тоді обманув тебе, щоб помститися тобі. Якби ж я тільки знав, через, що тобі довелося пройти.

Я так кохав і кохаю тебе, що в мене і в думках не було тебе зраджувати. Ці всі роки, жив у пекельних муках. Сердився на тебе, на себе, через те, що ти в моєму серці міцно засіла. Як не намагався тебе забути, але так і не зміг. Мої почуття до тебе стали ще міцнішими тепер, тільки не проганяй, дозволь бути поруч з тобою.

Я слухала його і не вірила. Невже, ми зможемо бути щасливими?  Кожен з нас, по-своєму достатньо натерпівся. Ми пройшли нелегкий, тернистий шлях.

—Ей народ, ви ще довго тут, ми вас зачекалися. Шашлик вже готовий.

—Дякую Макс, дай нам хвилинку будь ласка.

—Як скажеш, Мел, я тоді пішов.

—Алексе, нашу розмову продовжимо іншим разом, а то якось не зручно перед гостями.

—Добре. Мел, я хочу щоб ти знала, цього разу я тебе не відпущу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 78 79 80 ... 86
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"