Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З накритої решіткою стічної канави вистрибнула жаба і, пронизливо заквакавши, поскакала в лопушник, що розправив листя після спекотного дня. Міка злякано відскочила вбік, ненароком зачепила головою гілку вишні, нахиленої до дороги. Потривожений кажан зірвався зі свого місця і, незграбно махаючи рудуватими крилами, зник у сутінках.
– Вони.
– Вибач, що? – Даріан дивився на місяць, а не на тварину.
– Вони навчать. Ті, хто ховається у тіні. Їх багато і їм нема чого втрачати.
– Про що ти?!
Тупіт коней затих, карета сповільнила хід. У найближчому будинку зачинилися віконниці. Знову майнули кілька жаб – невеликі й гучні, вони зовсім не боялися людей. На протилежному боці вулиці хтось викинув надвір кішку, і вона оглушливо нявкала, просячись назад.
– Не розумієш? – Міці здавалося, що навколишній світ і ця розмова перебувають у різних реальностях. – Зараз влада вирішує, кого вважати проклятими, а кого – обдарованими. Перших багато, тому палають вогнища, других – одиниці, і їх захищає король. А насправді різниці немає! І коли ми заявимо про це…
– Коли? – зареготав Даріан. – Невже мітиш на мою посаду, чаклунко?
– Не смішно. Келіварія хоче позбутися і чаклунів з Ради, і Шазіліра. Ми не маємо варіантів. Якщо зараз підкоритися велінню Флеріана, це не позбавить загрози, а лише віддалить її.
– Знаю!
Губернатор прискорив крок, майже тягнучи Міку за собою. Вона висмикнула руку, проте не покинула свого супутника, а постаралася підлаштуватися до його швидкості.
– Ворог мого ворога – друг? – саркастично запитав він, досягнувши Кленової. – Так не буває. Нічим добрим це не закінчиться.
– Це взагалі не може закінчитися добре.
– Люди піднімуть заколот! – Керрейт наче переконував самого себе. – Не можна співпрацювати з проклятими, бо вони… Чому, Мишко?! Чому не можна? Їх ненавидять і бояться! Так само, як і мене! І Жовту раду! І Флеріана разом із його прихвостнями!
Коли вони ступили на Кавунову і попереду замаячила висока огорожа садиби губернатора, Даріан сказав:
– Я віддав цьому місту все. Хай потерпить. Якщо Брікк не наламає дров, то сам прийде з пропозицією миру, і тоді… Я часто повторював, що вогнищ у Шазілірі не буде. Але ми запалимо їх. Не для проклятих, а для свободи.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб», після закриття браузера.