Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

- Ось, бачите, я ж казав, що це якась небезпечна хвороба! - взяв слово "засмучений" Ларс. - Це справжня біда, в один день ми втратили і караванвожатого і начальника охорони!

- Гей, ви мене не втратили! - подав голос зрадник, піднімаючись з полу і поправляючи розірваний одяг, - Я ж цілком нормальний!

Один з погоничів заломив йому руки, зв'язав і штовхнув до непритомного караванвожатого.

- Ні! Це може бути заразним! - вигукнув Ларс, - А ти мав тісний контакт з хворим. Треба карантин, ізоляція!

В кімнаті враз поменшало людей.

- Пане Блере, - втрутився другий погонич, - Я вже бачив таке! Ця небезпечна інфекція нічим не лікується. Людей закривають у приміщенні і якщо через тиждень вони не вмруть, тоді відпускають. Це дуже важка хвороба.

- Що ж нам робити? - запитав один з псевдоохоронців.

- Я не знаю, - розвів руками Блер, - Можемо виділити їм повозку, зв'язати, а ти з товаришами конвоюватимете їх.

- А якщо вони ще нас інфікують? - перелякано вигукнув другий зрадник.

- Давайте їх тут залишимо, нехай господар кочми придивиться за ними! - запропонував третій.

- Так, так, треба їх лишити! - почулися голоси з коридору.

- Добре, як скажете! Все, розходьтеся! Будемо рушати в дорогу.

Псевдоохоронці з іншими глядачами пішли на вихід.

- Ні, ні! Не залишайте мене! Ні, я не хочу! - волав начальник охорони.

Блер кивнув погоничам, а сам вийшов з кімнати. Через декілька секунд все стихло. Пізньої ночі розбагатівший господар корчми прикопає зрадників у лісі. 

Ларс призначив з числа погоничів нових начальників валки та охорони. А ті в свою чергу розділили псевдоохоронців так, щоб вони були максимально на видноті і подалі один від одного. Змовникам нічого не залишилося як підкоритися, адже вони надіялися, що вже ввечері приєднаються до повстанців. 

У всій цій метушні нікому не було діла до панів. Сім'я Блерісів разом з Мірою спокійно розмістилася в кареті. 

Караван рушив в дорогу.