Читати книгу - "Під моїм (палким) наглядом, Ксандер Демір"

- Ти почула мене, Лія.

Вона похитала головою, її погляд відвернувся від мого, наче вона не могла витримати цього напруження.

- Ти не зрозумієш мене, і я не хочу про це говорити.

Я зробив крок вперед, наближаючись до неї. Моє серце билося так швидко, що здавалося, воно ось-ось вирветься з грудей.

- А що ти тоді хочеш? – спокійно запитав я, продовжуючи дивитися в її шоколадні очі, які завжди були для мене найкращим притулком..

- Щоб ти мене поцілував, - так само спокійно відповіла вона, її голос був рівним і впевненим.

- Що?

- Ти почув мене, Дем’ян.

Я наблизився до неї ще на крок, відчуваючи, як наше дихання змішалося. Її губи були так близько, що я міг відчути їх тепло. Вона стояла, не відводячи погляду, її очі були наповнені очікуванням і надією.

Я обережно підняв руку, поклавши її на її щоку. Її шкіра була м'якою, і я відчував, як її серце б’ється так само швидко, як і моє.

- Лія... - прошепотів я, нахиляючись до неї.

Її очі на мить заплющилися, і я відчув, як вона ледь помітно нахилилася до мене. В цю мить всі наші сумніви, страхи та невимовлені почуття зникли, залишивши лише нас двох.

Наші губи зустрілися в ніжному, але рішучому поцілунку. Спочатку це був легкий дотик, мов перше весняне сонце, але потім ми обоє відчули, як у нас розгорається щось більше. Я обережно притис її до себе, відчуваючи, як її руки обвиваються навколо моєї шиї. Її губи були теплими й солодкими, а кожен дотик був наче обіцянка на майбутнє, яке ми могли б створити разом.

Поцілунок став глибшим, наповненим пристрастю і невимовленим коханням. Ми обидва ніби занурилися в цей момент, забуваючи про все інше. Її тіло притискалося до мого, і я відчував, як ми обоє злилися в єдиному потоці почуттів.

- Не одружуйся з ним, прошу, - знову прошепотів я.

- Я вже вирішила, - впевнено відповіла вона та відвернулась.

Здається, я вкотре помилився.