Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

5.1.3. Пріоритетні напрями діяльності інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства при розслідуванні злочинів[20]

Після розпаду СРСР правоохоронні органи відчули масовий тиск з боку ЗМІ, які в публікаціях, радіо- і телепередачах звинувачували співробітників правоохоронних органів в утисках свободи слова і друку, у підтримці тоталітарного режиму тощо. В результаті склалася вкрай негативна громадська думка про імідж правоохоронних органів, що унеможливлювало ефективний опір зростаючій злочинності і практично загрожувало повним руйнуванням самої правоохоронної системи в державі (В. Серьогін).

Такі властивості ЗМІ, як оперативність, широта впливу на великі маси людей, ефективність і економічна доцільність, сьогодні висувають пресу, радіо, телебачення в ряд найперспективніших засобів впливу на широкі верстви населення (С. П. Лукницький).

У науковій літературі питання про відносини органів дізнання і досудового слідства із засобами масової інформації трактується по-різному. Так, російський учений Ю. Наумкін вважає, що методологія системного підходу в дослідженні інформаційної взаємодії системи правопорядку і засобів масової інформації дає змогу виокремити кілька напрямів такої взаємодії, які зумовлюють удосконалення і розвиток не тільки зазначених систем, а й усієї системи правопорядку. Завдання полягає у тому, щоб з великої кількості напрямів виокремити і проаналізувати найважливіші і найнеобхідніші.

Українські дослідники І. Неонов, А. Письменницький, В. Серьогін, О. Денисова, В. Московець називають такі напрями, за якими органи дізнання та досудового слідства можуть використовувати засоби масової інформації:

• правове виховання населення;

• спонукання населення до подання допомоги в розкритті та розслідуванні правопорушень;

• усунення, блокування або нейтралізація обставин, які сприяють вчиненню злочинів;

• активне використання прогресивних форм профілактики правопорушень;

• підвищення авторитету та інші.

Зазначені напрями використання ЗМІ збігаються, на нашу думку, з основними завданнями міліції, що закріплені у ст. 9 Закону України “Про міліцію”, а саме:

• запобігання правопорушенням та їх припинення;

• охорона і забезпечення громадського порядку;

• виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

• забезпечення безпеки дорожнього руху.

Однак до наведеного переліку завдань слід додати розслідування злочинів, підслідних за КПК України, слідчими підрозділами ОВС України. Але такі завдання, як забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів, захист власності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень, участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків потрібно виключити в зв’язку з тим, що вони не можуть бути забезпечені міліцією.

Залучення громадськості до участі в розкритті злочинів і розшуку злочинців за допомогою ЗМІ — складний вид діяльності, який потребує знання психології людини і ЗМІ, дієвих відносин з редакціями газет, радіо і телебачення (І. Кулієв).

Підставами використання ЗМІ для розкриття та розслідування злочинів можуть бути:

• їхній великий суспільний резонанс;

• відсутність інформації, необхідної для ведення або активізації роботи з розкриття злочинів;

• неможливість або значні труднощі вирішення будь-якого завдання розкриття злочинів іншим способом.

Як показує практика роботи оперативних і слідчих підрозділів, основними причинами, що викликають необхідність звернення до населення по допомогу при розкритті і розслідуванні злочинів, є такі:

• відсутність свідків і очевидців;

• виявлення потерпілих при розслідуванні багатоепізодних злочинів;

• відсутність відомостей про особу, що скоїла злочин;

• відсутність відомостей про потерпілого в разі його смерті;

• отримання будь-яких фактичних даних, що дають змогу активно продовжувати роботу з розкриття злочинів;

• залучення громадян до участі в розкритті злочину і отриманні показів свідків;

• дезінформація осіб, що мають стосунок до вчинення злочину;

• спонукання учасників злочину до вчинення самовикривальних дій (у тому числі і до явки з повинною);

• протидія чуткам, що негативно впливають на роботу з розкриття злочину, або поширення тих із них, які полегшують співробітникам ОВС вирішення завдань;

• попередження про можливі дії злочинця, орієнтування громадян на вжиття заходів із забезпечення своєї особистої і майнової безпеки;

• використання матеріалів, що надані ЗМІ, для здійснення оперативно-розшукових заходів.

Для підвищення ефективності використання ЗМІ в розкритті злочинів і розшуку злочинців Ю. Наумкін пропонує таке: чітко визначити цілі і завдання громадськості; найти відповідну форму подання матеріалу (жанр); спільно з редакцією визначити час подання інформації (місце, обсяг, жанр повідомлення). Використання ЗМІ при реалізації перелічених завдань сприяє мінімізації витрат часу, оперативності інформування населення, дає можливість використовувати зусилля усіх категорій населення або на необмеженій території, позитивно впливає на рівень правосвідомості і соціальної активності значного кола осіб (В. Томін).

М. Кулагін зазначає, що діяльність ЗМІ необхідна органам дізнання і досудового слідства при здійсненні профілактичної роботи, і наголошує, що інформація, спрямована безпосередньо на реципієнта, набуває максимально зобов’язального характеру, тому що до авторитету закону і правоохоронної системи додається авторитет ЗМІ.

До основних напрямів профілактичної діяльності органів дізнання та досудового слідства і ЗМІ І. Кулієв відносить: підвищення авторитету співробітників правоохоронних органів; демонстрацію науково-технічного забезпечення сил правопорядку і можливість оперативного реагування на загострення ситуації.

На думку В. Ростова, спільна зі ЗМІ профілактична діяльність включає таке: тлумачення законодавчих актів; інформування про виявлені злочини, їх розкриття; обговорення проблем забезпечення суспільної і особистої безпеки громадян, стан правопорядку на вулицях та в інших громадських місцях; порушення питань перед місцевою адміністрацією про обставини, які сприяють вчиненню правопорушень, та ін.

М. Кержнер виокремлює два напрями використання ЗМІ в здійсненні профілактики правопорушень: зусилля, безпосереднім завданням яких є правове виховання населення; спонукання населення до подання допомоги державним органам у розкритті певного злочину, розслідуванні конкретної кримінальної справи.

Однак найповніше напрями використання ЗМІ в профілактиці правопорушень сформулював Ф. Рябикін. До них автор відносить:

• усунення, блокування або нейтралізація обставин, що сприяють вчиненню злочинів;

• попередження злочинних проявів у результаті надання громадянам інформації про способи вчинення злочинів і осіб, що їх скоїли;

• демонстрація невідворотності покарання за вчинений злочин;

• створення обстановки нетерпимості і загального осуду навколо порушників правопорядку і осіб, що їм сприяють;

• правове виховання громадян;

• поширення передового досвіду і прогресивних форм профілактики правопорушень;

• підвищення авторитету працівників ОВС;

• встановлення обставин, що мають значення для розкриття, розслідування злочинів і розшуку злочинців.

У належний спосіб відпрацьована система інформування про правоохоронну діяльність органів дізнання та досудового слідства сприяє вирішенню таких важливих завдань, як доведення