Читати книгу - "Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Феліція з силою кинула кристал перед собою на підлогу і він, тріснувши, повільно розсипався на дрібні уламки, наче не поспішав розлучатися з магією. Феліції подумалося, що кристал явно порушував усі закони фізики, але він був магічним, а отже, міг поводитися як завгодно. Звільнившись із ув'язнення, магія поглинання, яка зараз була схожа на велику енергетичну кулю, піднялася на рівень обличь присутніх і після кількох коротких пульсацій вибухнула, розлітаючись по всьому залу. Феліція злякано відступила назад, але магія їй не нашкодила, вона торкнулася її обличчя, немов легкий вітерець, і полетіла до тих, хто на неї чекав.
Сила поглинання прокинулася. Вона повернулася до тих, кому мала служити. Примхлива, підступна, проклята століттями, вона знову стала вільною і готова була служити своїм власникам. І тепер уже нею навчаться керувати, більше не запруть і не придушать. Магія поглинання має пройти довгий шлях прийняття суспільством, але Феліція вірила, що все вийде. Адже тільки цей дар може врятувати Велланію від Повелителів, а отже, на нього мають зважати.
Поки Сатірових навчали магії, Імператор запропонував Феліції із Фірніетом залишитися у палаці. Вони обговорили всі нюанси майбутньої битви з Повелителями, щоб нічого не пропустити, щоб бути впевненими у перемозі. Через три дні, коли Сатірови вже більш-менш освоїлися з магією, до палацу Імператора увірвався Тагон Пелл. Він виглядав страшенно наляканим і розгубленим, йому потрібен був Імператор. Темні маги зі світлими дуже рідко входили в контакт і всіх потрясло прибуття головного радника Валідани до столиці. Імператор Ромерік І був заінтригований його появою і погодився вислухати, покликавши Феліцію з Фірніетом.
— Він нас впізнає, — шепнула Феліція Фірніету. — Він зрозуміє, що ми не темні маги.
— Не має значення, — відповів їй Фірніет. — Тагон Пелл досить розумний, щоб не наробити дурниць. До того ж, він зацікавлений у поверненні Валідани, а отже, для нього неважливо, хто ми, йому потрібно лише, щоб ми її повернули.
Феліція сподівалася, що Фірніет має рацію. Втім, так і сталося. Тагон Пелл здивувався їхній присутності, але не став обурюватися, він справді хотів повернути Валідану за будь-яку ціну, хай навіть ціна — союз зі світлими магами. Він не був принциповим. Він просто кохав Валідану.
— Що привело вас сюди, Тагоне? — Ромерік І був здивований прибуттям радника Валідани до столиці не менше, ніж Феліція з Фірніетом.
— У нас серйозні проблеми з розломом, Ваша Величносте, — Тагон Пелл окинув Феліцію з Фірніетом розгубленим поглядом. — Якби я знав, що вони ваші люди, а не темні маги, як вони нас запевняли, то я прибув би до вас ще два дні тому. А так я намагався самотужки вирішити проблему. Але не досяг успіху.
— То що у вас трапилося, Тагоне?
— З розлому в нашій тронній залі валить дим і жар, звідти вивільняється темна магія, підкоряючи всіх, хто підходить досить близько. Кілька слуг уже збожеволіли від надлишку темної магії в їхньому тілі. Окрім цього, сам розлом почав руйнуватися: підлога навколо нього сипеться та й увесь палац тремтить так, ніби зараз розвалиться. Я відправив усіх за межі палацу, але коли сам з нього вибрався, то виявив, що земля поза палацом теж тремтить. Я не знаю, що робити. Схоже, вся Етіренія в небезпеці. Я знаю, що ми вороги, але Етіренія є частиною Велланійської Імперії. Не дайте їй загинути, прошу вас, Ваша Величносте! Коли королева Валідана повернеться, я зроблю все, щоб її переконати на розумний союз із вами.
— Королева Валідана вже згодна на союз, — відповів Тагону Фірніет. — Ви багато чого не знаєте, але ми трохи пізніше розповімо вам всі подробиці.
— Але… Я все ще не розумію, що відбувається з розломом… — Тагон Пелл усе ще виглядав розгубленим.
— Обитель руйнується. Повелителі гніваються. Нам треба їх знищити. Ви ж не станете нам заважати?
— Якщо це допоможе повернути Валідану, то я готовий надати будь-яку допомогу. Тільки… — Тагон з благанням в очах глянув на Імператора. — Не вбивайте її, будь ласка, Ваша Величносте! Ми готові співпрацювати з вами. Валідана виправиться. Дайте нам шанс. І допоможіть. Врятуйте Етіренію!
Імператор Ромерік І довго мовчав. Він дивився на радника Валідани, зважуючи всі «за» та «проти». Довгих 23 роки він ненавидів Валідану, яка згубила його сестру, але зараз був шанс врятувати хоча б його племінницю. Імператор не хотів продовжувати війну. Він хотів миру для всіх. І якщо заради нього треба забути про ворожнечу, він готовий. Інтереси Велланії повинні бути вищими за його власні.
— Добре, Тагоне. Я не вбиватиму Валідану, якщо вона повернеться. А щодо Етіренії — мої люди незабаром вирушать до Обителі. Від вас потрібно лише одне: не перешкоджати їхнім діям. Дайте всім доступ до розлому і ми його закриємо.
— Без питаннь. Зараз у палаці все одно нікого не залишилося. Ви можете робити там все, що потрібно.
Домовившись із Імператором і почувши від Фірніета весь план дій, Тагон Пелл повернувся до Етіренії, щоб наглядати за розломом. Після його відбуття Імператор зібрав усіх і оголосив, що час настав.
— Пора вам вирушити в Обитель і поборотися з Повелителями. Якщо у вас залишилися питання — саме час їх поставити. Вранці ви повинні бути в Етіренії. В нас більше немає часу. Повелителі мають бути знищені.
Феліція затремтіла. Вона вчепилася в руку Фірніета, щоб не впасти. Вона знала, що вирішальна битва не за горами, але сподівалася, що є ще трохи часу. Але його не було. Феліція мала битися з Повелителями і врятувати Велланію разом зі своїми друзями. І хоч вона відчувала, що все вийде, їй все одно було страшно. Феліція досі не звикла до магії. Вона все ще сумнівалася у своїх силах, навіть якщо внутрішній голос шепотів «ти все зможеш».
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Лідеван. Громова сила, Анна Потій», після закриття браузера.