Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

      Тепер найманий вбивця кліпнув, а Павло не втратив свій шанс. Пан Сміт вдарив лопатою головоріза по руці знизу в гору. Найманий вбивця мав блискавичну реакцію, але куля вже полетіла угору, а не на нападника. Фані ж вдарила головоріза куди змогла – прямо в середину нещасного тіла кілера. На щастя головоріза, білявка поцілила не ребром лопати, а лише площиною.

       Почувся зойк та канонада з ненормативної лексики. Місіс Сміт зрозуміла, що до неї звернулися з використанням нехороших побажань, серед яких «Щоб ти здохла!» було, мабуть, найніжнішим. Якби головоріз був би футболістом зі стійки після штрафного, Павло б мабуть поспівчував йому, але після того, як образили його найпрекраснішу дружину, – Павлове серце скам’яніло і не дозволило співчувати кривднику.

     Пан Сміт відібрав у головоріза, що репетував, пістолет. Але їм не пощастило. Зойки найманого вбивці почув його товариш «Скеля» і вже наставляв пістолет на Павла.

     - Руки вгору! – Наказав новоприбулий головоріз, на прізвисько «Скеля».

     - Це ти - руки вгору! – Наказав Павло.

     - Виконуй мій наказ, а то застрелю.

     - Думаєш, я не вмію стріляти? – Почав блефувати Павло.

     - Кинь пістолет, або я застрілю її! – Найманий вбивця номер два направив пістолет на Феофанію, яка не встигла заховатися за стовбуром дерева. Головоріз номер один все ще репетував.      

       - Будь ласка, зроби мені ласку, - сказав пан Сміт. – Зекономлю на дорогих адвокатах з розлучень.

      - Ти справді хочеш, щоб мене вбили?! – Обурилася Фані, сподіваючись, що її  репліка відволіче другого головоріза на прізвисько «Скеля».

      - Щоб ти знав, - повідомив найманий вбивця номер два, - до того, як стати кілером, я був бухгалтером та мав дві вищі освіти. Друга – з психології. Тож, я не дурень, якими зображають головорізів у кіно та книгах. Я бачу, як ти на неї дивишся. Ти в неї втюрився до самої глибини душ… Фаберже, - схоже, цей головоріз цінував мистецтво.

     - Як ти можеш казати таку гидоту в присутності моєї невинної ніжної дружини! – Обурився шокований Павло. Фані не знала, чи сміятися, чи все ж таки ховати у долоні своє червоне обличчя.

    - А хіба я неправий? На рахунок «три», я вистрелю. Ще думаю в серце, чи в чоло.

    - Ну добре, добре, - здався закоханий чоловік. – Вибач, кохана, - звернувся він до дружини. – І ще я прошу вибачення за те, що не допоміг тобі встати, коли ти впала перед моєю автівкою на коліна. Це була наша перша зустріч, - повідомив Павло заінтригованого головоріза. – Кладу пістолет на землю.

      Найманий вбивця з багатьма професіями вже вітав себе із перемогою. А дарма! Фані прекрасно зрозуміла, що мав на увазі її підступний чоловік. Щойно Павло поклав пістолет на землю, вона впала на коліна та схопила зброю.

    Головоріз, хоча і був психологом, сам себе ошукав. Він думав, що має справу з двома дилетантами. В його виправдання можна сказати лише те, що він не врахував, що Фані теж бухгалтер.

     Тож, тієї миті, коли найманий вбивця з двома дипломами вагався кого пристрелити першим, Павло згадав уроки бойового гопака та заїхав правою ногою у ліву щелепу колишнього бухгалтера. Тіло не встояло, а пістолет, як і пістолет його менш удачливого колеги, вистрелив у небо.

       - Шах і мат, - сказав Павло, забираючи з рук колишнього психолога  таку дорогоцінну зброю. – Що робитимемо? - Запитав він дружину.

       - Давай, прикуємо їх наручниками до того дерева. – Кивнула головою войовниче налаштована білявка.

      Колишній психолог, як і колишній бухгалтер, покірно дав всадити себе спиною до дерева, завести руки за спину та прикувати наручниками до нещасного напарника, який все ще схлипував.

   Для Павла та Фані така покірність була незбагненою. Розгадка ж була у психології. Головоріз номер два ніяк не очікував, що його можуть нокаутувати якась струнка білявка та тип радше модельної, ніж спортивної зовнішності.

    - Не скажете, чому ви напали на нас та на кого ви працюєте? – Запитав пан Сміт.

    - Навіть якби знав, не сказав би, - повідомив, чи то збрехав головоріз-психолого-бухгалтер. – У мене хороша репутація.

     Павло знизав плечима.

    - Ви не знаєте, - запитала добросердна Фані у головоріза - колишнього колеги, - чи є тут десь лід? Для вашого колеги, - пояснила вона.

     - Зникни, - наказав, а може лише попросив пригнічений головоріз на прізвисько «Скеля». – Наука йому буде! Ну, як так! Якась білявка та задохлик!

     Павло обурився, але розважлива дружина потягнула його геть.

     - Лежачого не б’ють, - сказала Фані, - хоча формально вони і сидять. Куди далі? І що робити з цими пістолетами? Ти знаєш, чи вони на запобіжнику?

     - Здамо їх нашому другові з Інтерполу. Правда шкода,  що на них багато наших відбитків пальців. Дай свій. Ось, - сказав обережний чоловік своїй чарівній дружині. – Тепер вони – на запобіжнику.

    - Як ти знаєш?

    - У мого дідуся був знайомий, який був помішаний на різній зброї. І він показував нам, як ставити на запобіжник та приготувати зброю до вживання. І у нього була така модель. Ось їхня автівка. Сподіваюся, ключі в ній.