Читати книгу - "Батько подруги. Заборонений зв'язок., Ярл Конг"

- Що ж, це наша з батьками ванна кімната, Антоне, - намагаюся знаку не подати, що помітила, як за чоловіком прикрилися двері, ніби між іншим, ніби протягом, насправді ж це він їх потягнув за собою, від чого відразу відчувається нестача повітря в приміщенні. Можливо, сказати татові, щоб переглянув вентиляцію? Можливо, вона забилася і її варто почистити? - Тут у нас, як ви бачите, тверде мило, тут рідке, а ось рушничок для ваших ручок. Ноги мити будете, чи позбавите нас від такої розкоші?

- Буду язик мити, твій, щоб менше ним вертіла без діла.

- Ти тут гість, тож поважай людей, до яких ти прийшов в гості! - Ігнорувати цю задуху стає куди важче, коли чоловік підходить ближче, і між нами залишається всього нічого, всього нічого до чергової катастрофи, адже я знову відчуваю цей тремор в ногах. Це вже було. І це було прелюдією перед моїм першим разом...

- Це мені про повагу говорить та, яка залізла з гостем у ванну кімнату та не бажає її полишати, давши гостю трішки особистого простору?

- Дай пройти, і мийся тут хоч до посиніння, - чому він не міг обрати якийсь гидкий парфум? Чому не придбав якесь стійке, смердюче лайно, розбавлене водою? В такому випадку би мене ввернуло від цього запаху і було б непереборне бажання відійти кудись в сторону, щоб уникнути блювотних рефлексів. А тут так смачно пахне. Якась вловлюється нотка у цих парфумах, а от яка... Хочеться нахилитися та вдихнути повними легенями, щоб побути в якості парфумерного сомельє пару секунд. Щоб визначити запах і не дати придбати його в майбутньому своїй коханій людині. Щоб вона не пахла як оця нахаба, яка встала посеред ванни й не здвигається. Бісова гора!

- Така широка? 

- Така дурна, що поїхала в ту експедицію і перетнулася з тобою! - Ви це чули? Широка? І ТАКЕ дівчині говорити? Взагалі оху?

- Хочеш сказати, що тобі не сподобалося? 

- Ні! - Спроба оминути чоловіка закінчитися тим, що я нього вріжуся. Простягнути руку та провернути спробувати відштовхнути вбік? Він швидко зорієнтується, повернувшись на місце. А якщо ще швидше, то взагалі перехопить руки й далі хтозна-що зробить. 

- Брешеш, - і Антон користується тим, що я ні туди ні сюди й цим насолоджується, продовжуючи дратувати не на жарт. Продовжуючи підпалювати мій гніт, вогонь від якого швиденько добереться до вибухівки й батько отримає салют раніше від першої страви.

- Ти думаєш, що найкращий у сексі? Що тобі немає рівних і ти Бог в ліжку? - Адже він про це, про нашу близькість, про те, в чому він себе вважає неперевершеним. - Помиляєшся. На трієчку, і то тільки за старання. За старання догодити зранку послугами готелю, перекривши жахливу ніч.

- Рукою краще? - Шкіриться мерзота, поки я стопорюся, не вірячи, що він настільки опустився дна.

- Чого це рукою? Ти думаєш, що у мене немає хлопців? Що ніхто на мене не подивиться? - Після широка, тепер ще і звинувачення в тому, що я страшко? До цього цей гидкий натяк?

- Подивиться, чого ж ні, подивляться. І навіть в туалет побіжать, надивившись на твою фотку, або потримавши тебе за ручку. Та щось принцеса не підпускала до себе цих хлопчиків, а переспала з дорослим чоловіком. Якого вперше в житті бачила. Про якого навіть нічого не знає. Що ж так, красуне, виходить якийсь незнайомець на, як ти висловилася, на трієчку, краще твоїх всіх хлопчиків на п'ятірочку? Щось тут не сходиться, не згодна?

- Ні, не краще, просто іншого під рукою в ту ніч не виявилося, от і довелося тобою скористатися, - я хочу стерти цю нахабну посмішку з цього писка, а якщо не йти ва-банк, то це не вийде зробити, тому активую режим "стерво", котрим практично ніколи не користуюся. - Перепихнулися, на тому і вистачить. 

- Перепихнулися? - Клас, зробила тільки гірше. Обличчя цього мерзотника так і продовжує сяяти, а до них ще й очі підмикаються, перетворюючи це в якусь яскраву ілюмінацію. 

- Так, чисто тваринний інстинкт, рефлекси, нічого екстраординарного, - стенаю байдуже плечима, ніби секс з незрозумілим чоловіком в незрозумілому готелі для мене буденність, а не кричуща подія. - А зараз відійди, батьки можуть щось запідозрити.

- Що? - Антон робить пів кроку в ту сторону, яку я рушила, а після в протилежну, коли я намагалася його підловити та скористатися меншими розмірами та спритністю. - Що я тебе тут драю на раковині? Їхню чемну, скромну донечку полірують раком?

- Це вже занадто! - Реально! В нас немає стільки рушників та мила, щоб я могла тут на стільки залишитися. Хіба що сама особисто намилюю руки "шановному гостю".

- Ти про ось це? 

Я тільки боковим зором встигаю помітити, як рука чоловіка щось робить, а вже наступної миті стискаю дещо гаряче. Ніби гарячу кулю крізь сумку з тканини.

- Ти...

Це мій погляд опустився вниз, де "сумочка" це штани Антона, а от куля... більша подібна на кочергу, розігріту до шаленої температури і я даю їй шанс ще сильніше запалати.

- Чи ось це?

Тінь нависає наді мною, начебто небо затягнуло хмарами, а через секунду розпочинається ураган, коли губи чоловіка втискаються в мої вуста, а його рука тримає мою потилицю, не даючи увернутися від цього безумства.

- Не сподобалося? - І ось вже сонце, погода, і я дивлюся на Антона, пробуючи усвідомити, чи це все було, чи це якісь збочені ігри фантазії.

- Ні, - не категоричне, не різке, ніяке "ні" вириваються з вуст, які відходять від негоди, борючись з наслідками. У вигляді смаку чоловіка, яке на них залишилося.

- Тоді зроби сьогодні ввечері все для того, щоб це сталося востаннє...