Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Безмірна залежність 📚 - Українською

Читати книгу - "Безмірна залежність"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безмірна залежність" автора Лола Астра. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 104
Перейти на сторінку:
вірити в нього і в те, що я в ньому не помилилася, мені залишалося тільки одне — довіряти. Я забула про все, що було поганого раніше, залишила тільки добрі спогади. Ілля повернув мене, він перетворив наш віртуальний зв'язок на реальність, він хотів бути зі мною — це все, у що я повинна була вірити.

Коли ми спілкувалися ввечері, він був у сестри, і її чоловік передав мені вітання: вони знали, що я приїду. Хіба це не черговий доказ? Потім Ілля повертався додому, а я його супроводжувала.

— Як гадаєш, мені чекати на поїзд двадцять хвилин, на якому можуть бути контролери, або йти на трамвай, але доведеться довше їхати?

— Ти все ще їздиш без квитка?

— Звичайно! І ти зі мною платити за проїзд також не будеш.

– Ілля, я вимагаю, аби ти купив мені квиток!

— А я кажу, що ти можеш повністю покластися на мене.

— Завтра я почну приготування: потрібно десь забронювати житло, оформити страховий поліс, придбати квитки до Києва і назад. Я дуже хвилююся!

— Не хвилюйся, а насолоджуйся процесом, сонечко, адже це прекрасний період.

Так і було. До поїздки лишалося сім днів, і мені багато чого треба було встигнути зробити. На щастя, Ілля в ці дні не зникав, міг іноді довго не відповідати, але все ж був поруч, і потроху мої страхи відійшли на другий план.

А ось рідні мене не підтримували. Тітка була розчарована: вона не вірила Іллі і в те, що він дивним чином в одну мить змінився. Вона не могла зрозуміти, як, переживши стільки страждань, сліз, брехні, я все ще вірила йому. Мама малювала в своїй уяві найгірші картини: що мене пограбують, вб'ють і так далі.

Я теж хвилювалася, і мені було важко через те, що я повинна всіх переконувати, заспокоювати, а самій мені ні з ким все обговорити. За цей тиждень я змучилася, схудла ще сильніше, не могла нічого їсти і робити, окрім як готуватися до поїздки.

Але в ці дні зі мною був Ілля, і ми вдвох були проти всього світу. Чи вірила я, що він змінився? Людина не змінюється, але вона може розкрити свою справжню сутність. Влітку Ілля не кохав мене, я подобалася йому, але не більше. Розлука допомогла йому усвідомити, що він сумує за мною, тужить. Він повернув мене. І якщо на початку листопада він ще сумнівався щодо зустрічі, то мій лист остаточно щось перевернув у його душі, і він розкрився. Я думаю, всі його вульгарності, матюки — це лише ширма, за якою він приховує свої страхи. Зрозумівши, що я кохаю його, незважаючи на те, що він небагатий і живе в гуртожитку, що я бачу його душу, а не оболонку, Ілля відкрився і вирішив зробити крок у реальність.

І ось я стояла в аеропорту Борисполя. Вперше в житті я летіла в країну Євросоюзу, вперше була в аеропорту одна. Мені було страшно. Чи зустріне мене Ілля?

Я пройшла всі контролі й опинилася в терміналі. Отже, квиток був дійсним. Потім мені зателефонував Ілля і почав уточнювати деталі:

— В аеропорту Мюнхена є безкоштовний wi-fi, підключися до нього і зателефонуй мені, — сказав він, — ти хоч дійсно летиш?

— А ти не чуєш, як тут посадки оголошують? — запитала я в той самий момент, як оголошували рейс на Мюнхен. — Мені треба бігти, а то ще спізнюся на літак.

— До речі, якщо раптом я буду спізнюватися, а я завжди це роблю (згадай, як я повинен був бути у сестри о другій годині дня, а прийшов о сьомій), не хвилюйся: проходь всі процедури, виходь у термінал, сідай на лавочку і чекай на мене. Зараз я буду на курсах німецької, а потім одразу помчу в аеропорт.

— Добре, коханий, до зустрічі. Не можу вже дочекатися.

— Я також. Цілую тебе, мила, і дуже люблю.

XIII — Мюнхен
День перший

— Алло, я вже прилетіла, стою в черзі на паспортний контроль.

— Я вже біжу. Уявляєш, два рейси до аеропорту скасували. Але скоро все ж подадуть поїзд.

Я розсміялася, радіючи з того, що Ілля на зв'язку, що він не додав мене в чорний список, поки я летіла, що він не змушує мене нервувати, не жартує в такий відповідальний момент.

— Нічого страшного, — сказала я, — наш рейс затримали майже на годину, так що мені не доведеться довго чекати. Я зателефоную, коли пройду всі контролі.

Незважаючи на те, що мій закордонний паспорт був без єдиної позначки, митницю я пройшла легко. У мене нічого не питали, не перевіряли, лише побажали гарного відпочинку. Я отримала свій багаж, за вказівниками вийшла до загальної зали аеропорту, де стояли лавочки, про які казав Ілля.

— Ти де? — запитала я по телефону. Якщо чесно, в цей момент до мене повернулося хвилювання. Настав момент істини: зустріне мене Ілля чи все було частиною його плану морально знищити мене.

— Я в іншому терміналі. Зараз під'їду. Буду через п'ять хвилин.

Я сіла на лавочку, швидко розчесалася і нафарбувала губи. Підключила роумінг. Зателефонувала мамі і тітці. Відповіла всім, хто писав мені, доки я летіла. З'їла цукерку. Подивилася в дзеркало. Поправила одяг. Підняла голову. Побачила Іллю.

Щастя. Ось, що охопило мене, коли я побачила його: мій друг з соцмережі стояв неподалік і дивився на мене, посміхаючись. Такий, яким я його й уявляла: червоні кросівки, сині джинси, чорна футболка зі смішним написом, темно-коричнева шкіряна куртка, на шиї великі білі навушники, посмішка на обличчі, на очах сонцезахисні окуляри, на голові кепка. Такий, яким я його завжди і знала: веселий хлопець, блазень, який веселив усіх, але таїв у собі стільки глибини, тепла, любові. Він чекав на мене. Він хотів бути зі мною.

Я підхопилася на ноги і кинулася до нього. Ілля простягнув до

1 ... 78 79 80 ... 104
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безмірна залежність», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безмірна залежність"