Читати книгу - "Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу"

Якось у червні 1980 року московський фізик Віктор Блок і двоє його друзів, теж фізики з Інституту органічної хімії, Юрій Хронопуло та Геннадій Крочик зайняли свої місця в кінозалі клубу ім. Макаренка в центрі Москви й чекали на початок фільму про Індію, аж раптом почули сирени та звук гальм на вулиці. За мить до зали увірвалися двадцятеро міліціянтів в одностроях і в цивільному з криками: «Залишатися на місцях! Ніхто не давав дозволу на показ цього фільму!» Потім міліція записала прізвища всіх присутніх і поїхала.

Минуло чотири місяці. Хронопуло, Крочик і Блок більше не ходили в кіно, але часто відвідували лабораторію біоелектроніки в Фурманному провулку, яка займалася експериментами в галузі парапсихології. Через це Хронопуло викликали до парткому інституту, де, крім інститутських партійців, на нього чекали троє не знайомих йому людей: молодий чоловік, явно з КДБ, інструктор із райкому та якийсь старий більшовик.

Засідання розпочалося в типово радянському стилі.

«Як Ви гадаєте, чому Вас сюди викликали?» — спитав співробітник КДБ.

«Гадки не маю, — відповів Хронопуло. — Скажіть Ви».

«Гаразд, — сказав кадебешник. — Скажіть нам, Ви цікавитеся парапсихологією?»

«Так».

«Ви відвідуєте лабораторію з біоелектроніки у Фурманному провулку?»

«Так, я навіть подав там заяву про вступ».

«Ви заяву подали? — втрутився старий більшовик, повторюючи слова Хронопула з підкресленою іронією. — А Ви подумали, що тепер Ваші дані лежать на столі в американської розвідки?»

«Мої дані є в кожному часописі, де я коли-небудь публікував свої наукові праці», — зауважив Хронопуло.

«А як щодо фільму? — спитав інструктор. — Про що він був?»

«Не знаю, — відповів Хронопуло, — я ж так і не зміг його подивитися».

«Ну, а як він називався?»

«Я і цього не знаю».

«Ви — доктор наук, — сказав старий більшовик, — і Вам не соромно, що Вас втягнули в якусь секту? Як там вона називається?..».

«Товариство Криштани», — підказав інструктор, хоча було видно, що він не зовсім упевнений у цій інформації.

«Я не знаю такого товариства», — сказав Хронопуло.

Це чомусь розлютило старого більшовика.

«Ви маєте займатися наукою!» — гримнув він.

«Ви хочете сказати, що я не маю права цікавитися парапсихологією в свій вільний час?»

«Звісно, можете, — сказав кадебешник, чомусь намагаючись розрядити атмосферу, — але Ви маєте стерегтися будь-яких провокацій. Вас можуть спробувати затягнути до релігійної секти».

Невдовзі після цього директор інституту викликав до себе Блока.

«Ви ходите до лабораторії біоелектроники, — сказав він, — і КДБ від цього не в захваті. Я мушу Вас попередити: якщо Ви й надалі ходитимете туди, може виникнути ситуація, коли я буду змушений Вас звільнити».

Аналогічні попередження отримали й Хронопуло з Крочиком, і всі троє припинили відвідувати лабораторію.

Захоплення Блока парапсихологією почалося в 1962 році, коли він вирішив відвідати лабораторію біоінформації біля Курського вокзалу, почувши, що там проводять експерименти з телепатії. Він знав, що вона працює по середах, і коли приїхав туди вперше, спустився сходами до підвалу й увійшов до слабко освітленої кімнати. Там за столом сидів низенький добродушний чоловік сорока з лишком років і щось діловито писав. Блок сказав, що хоче подивитися на роботу лабораторії, і чоловік енергійно потиснув йому руку і видав членський квиток.

Коли Блок прийшов до лабораторії наступної середи, в підвальній кімнаті вже не було столу, а чоловік, який видав йому квиток, кудись подівся. Блок спробував щось з’ясувати в інших людей у підвальному приміщенні, але коли спитав їх про цього чоловіка, то один із них сказав: «Ми теж не знаємо, хто це був».

Блок більше не повертався до цієї лабораторії, але в 1968 році, на останньому курсі Фізико-технічного інституту, він разом із товаришами провів у гуртожитку деякі експерименти з телепатії. Один із присутніх зосереджував свою увагу на одній із п’яти карт, що лежали на столі, а інший намагався прочитати його думки з десятиметрової відстані.

У той же період Блок відвідав лекцію Юрія Камінського, присвячену його телепатичним експериментам — обміну сигналами з актором Карлом Ніколаєвим. Лекція проходила в клубі. На вулиці не було жодних повідомлень про неї, але зала була повна. Камінський не лише розповідав про власні експерименти, а й наводив різноманітні приклади, в тому числі згадав одного медіума з Австрії, який розшукував зниклих дітей і розслідував злочини.

Блок і надалі цікавився дослідженнями в галузі парапсихології, але не міг знайти жодних публікацій на цю тему. Постійно ходили чутки про різні експерименти, але він міг лише здогадуватися про масштаби цієї роботи.

Закінчивши навчання у ФТІ, Блок влаштувався на роботу до Московського радіотехнічного інституту і разом із друзями продовжив свої експерименти з парапсихології. Одного дня він зустрів дівчину, яка вчилася разом із ним. Вона дала йому квиток на Третій всесоюзний з’їзд парапсихологів, який мав відбутися в Інституті цивільної авіації в Москві. Блока вразив той факт, що в Радянському Союзі може бути така річ, як всесоюзний з’їзд парапсихологів, — при тому, що згідно з марксизмом-ленінізмом парапсихології не існує.

Дорогою до інституту Блок зустрів невисокого сивого чоловіка років п’ятдесяти й спитав у нього, як пройти до Інституту цивільної авіації. Чоловік відповів, що теж туди йде. «Мене звуть Олександр Спіркін, — сказав він, протягуючи руку. — Ви, можливо, читали мій підручник із марксистсько-ленінської філософії».

«Хто ж не знає Вашого підручника? — сказав Блок, геть ошелешений. — Але хіба марксистсько-ленінська філософія може поєднуватися з інтересом до містицизму?»

«Цілком може, — відповів Спіркін добродушно. — Діалектична філософія має ту перевагу, що сьогодні можна включити до неї все, що заперечувалося вчора, в тому числі містицизм».

На з’їзд зібралося близько чотирьохсот осіб, і зала була заповнена вщерть, хоча цю подію ніяк не рекламували. Першим промовцем був Геннадій Сергеєв, доктор наук із Ленінграда, який розповів про експерименти з Кулагіною — однією із кількох екстрасенсів у Радянському Союзі, здатних пересувати предмети. Потім біофізик із Новосибірська розповів, як одному екстрасенсу вдалося провести білу мишу лабіринтом, а також про те, як присутність миші, яка вже одного разу здолала лабіринт, впливала на іншу, недосвідчену мишу і допомагала