Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

— Щ-щ-щ-щ-щ-щ-щ-щ-щ-щ!!! — визвірилась на них Крихітка.

— Що сталося? — лагідно спитав Вітчим, поправляючи манжет під рукавом піджака.

— Донечко, — Мачуха була засмучена. — Хіба чемні дівчатка говорять таке своїм батькам?

Вони були мов закохане подружжя. Люблячі й ладні терпіти що завгодно батьки. Перед своєю затишною, сповненою світла й тепла вежею.

— Хіба так можна? — запитала Мачуха.

— Можна, — сказав Вовк і підійшов до мене.

— Не зайдете до нас? — запитав Вітчим.

— Не сьогодні, — сказав Пес, котрий прямував до мене від своєї машини.

— Дуже шкода, — мовила Мачуха. — А може?

— Ні, — сказав Кіт. Він наближався з іншого боку.

Мої добрі Янголи! Вкотре вони врятували мене!

Янгол-хранитель Пес!

— Привіт, Крихітко.

Янгол розуму Кіт!

— Усе нормально?

І янгол смерті Вовк!

— Ти не нудьгувала без нас?

А янгол-спостерігач — Залізний Чоловік — стояв осторонь, схрестивши руки на грудях і поглядаючи на нас.

— Привіт!

— Усе гаразд!

— Я нудьгувала без вас!

І помахати рукою Залізному Чоловікові, що посміхнувся у відповідь.

— Ти не зайдеш до нас? — запитав у мене Вітчим.

— Ні.

— Тоді до зустрічі.

Мачуха взяла його під руку, і вони рушили до дверей вежі, що відчинилися перед ними. До слуг, які схилялися уклінно. До вечері при свічках. До келихів із червоним вином.

— Список такий великий…

— Бідолашна дитина.

— Треба врятувати Китів.

— У нас на це немає часу.

— Вітчим помститься їм.

— Їхній час ще не настав.

— Але ж ти знаєш, що він…

— Гаразд, — сказав Вовк, зупинив машину й підкликав дівчисько у величезному кашкеті, що торгувало газетами.

— Дякую, — сказала та, ховаючи монету до кишені. А я розгорнула газету:

— Дякую, — сказала я.

— Угу, — сказав Вовк. — То що тепер? Пси?

— Пси, — слухняно кивнула я.

— Вони хочуть зустрітися з нами, — сказав Дикий Пес і відкинув прочитаного листа.

— Коли?

— Сьогодні о другій ночі.

Стрільці клану торговців «ко» кинули виклик, і вони не могли не відповісти на нього.

— Посланець ще тут?

— Так, його стережуть.

— То відішліть його назад із відповіддю.

І вже за годину клан торговців порошком «ко» отримав чотири картонних коробки, з яких юшила кров, і в яких Пси повернули їм розрубаного на шматки посланця.

— Переговорів не буде, — вирішив глава клану. — Вони самі обрали смерть.

Він направив до Псів вісім машин зі своїми людьми. Вісім машин Стрільців.

Дві машини з Псами чекали на них там, де було призначено зустріч.