Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга перша 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 79 80 81 ... 87
Перейти на сторінку:

Усього дві машини Диких-Предиких Псів.

— Добре, що їх багато, — сказав Дикий Пес.

— Так, — погодився інший і пересмикнув затвор автомата. — Буде чим побавитися.

Сліпуче світло фар восьми автомобілів зі Стрільцями.

Пси чекали, доки Стрільцям остогидне ховатись, і вони, нарешті, вийдуть.

І вони вийшли.

Точніше, один із них.

— Хто це? — мружачись і намагаючись роздивитися силует.

— Мабуть, хтось із білим прапором, — гидливо скривився Пес.

— Ні-і, — сказала я. — Це — Крихітка. Чекали? Здається, ні.

Пах! Пах!


Двоє Псів ішли за Редактором, але той їх не бачив. Руки в кишенях, капелюхи насунуті на очі.

Осінній дощ. Осіннє Ранкове місто. Машини. Люди. Листя на бруківці, принесене з далекого парку.

Вони не просто йшли, вони збиралися його вбити.

А він, стомлений зранку, ступав роздумуючи про щось таке ж тьмяне, як і ранок, що зайнявся. До роботи. До філіжанки кави. Поки з першим ковтком не почався стрімкий, заповнений дзвінками і поспіхом день.

Він повернув до метро й засунув пластик картки в щілину турнікету.

Пси кинули туди дріб’язок.

Чавунними сходинками на міст.

Люди. Люди. Люди. Люди чекають поїзда метро.

— У вагоні, — сказав один Пес.

— У вагоні, — кивнув другий.

Коли зупинився вагон, вони увійшли до нього й притислися до Редакторової спини. Затиснуті звідусіль тими, що їдуть працювати. Вдарити ножем, і Редактор ще довго стоятиме, так само затиснутий зусібіч.

Один із Псів витяг ніж і натиснув на кнопку, випускаючи тонке лезо. Але його пальці розпласталися, і ніж упав на підлогу. Очі Псові згасли, та він і далі стояв. Так само, як і його партнер, теж убитий і теж затиснутий з усіх боків похмурими у передчутті першого ковтка кави людьми.

Пах!

Тихо-тихо. Просто: «па-х-х-х-х».

Вони ще довго так їхатимуть — між вежами, мостами та гірками метро.

А Крихітка вийде на наступній станції, ховаючи під куртку пістолет із глушником, од якого ще куріє димок.


Довга яскрава вулиця. Море вогню. Майже потонули в ньому Крихітка та Дикий Пес.

Просто стоять одне навпроти одного. Просто — хто швидше натисне на курок пістолета у витягнутій руці.


Пах!


Чотири Пси вийшли з авто, озброєні бітами для гри в м’яч. У невеличку крамницю «Сигари, цигарки та мундштуки». Щоб убити господаря, щоб розламати полиці, щоб розбити вітрину, перетворивши її в:


…гар… ци…р… та…д…у…


Щоб кожний, хто довідається про це, сказав:

— Це зробили Пси.

— Боже, врятуй нас від Псів!

Вони відчинили двері. Двері з дзвіночком. Дві сходинки вниз.

Вони зайшли до крамниці, і двері за ними зачинилися.

— Та де ти там?

— Тут.

— Пах! Пах! Пах! Пах!

А з крамнички вийшла сама лише Крихітка.

— Таксі!

— Куди вам?

— Аж до тієї вежі, — сказала я.

До вежі з неоновим товстуном, що всміхається своєму щастю.


— Відпустіть мене, — просив він, чоловік без пальта й у роздертому піджаку.

— Зараз відпустимо, — безрадісно всміхнувся Дикий Пес зі шматком полірованого скла замість випаленого порохом ока. — Ходімо.

І він підштовхнув чоловіка до краю даху.

А навколо горіло місто. А на самій вежі товстун пив пиво. Довго. Уже другий рік поспіль.

І звідусіль було чутно звуки. Місто співало. Місто реготало. Місто кричало:

— Привіт! — і не відало, що діється там, у темряві його неба.

Дикий Пес підштовхнув людину до краю даху, а його приятель запалив, і червоне світло запальнички освітило його виголене, мов кам’яні брижі, лице.

Запалив і

1 ... 79 80 81 ... 87
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга перша"