Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рогнеда 📚 - Українською

Читати книгу - "Рогнеда"

254
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рогнеда" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 92
Перейти на сторінку:

Прізвище Мудрий він отримає вже будучи Великим князем Київським, а до того прозивався Кульгавим. Буцімто княжич з раннього дитинства страждав від паралічу ніг – вельми серйозне захворювання, ліків і засобів від якого тоді не було. Але порятунок до княжича прийшов. І ось як те лучилося.

Коли Володимир повернувся з Корсуня вже християнином, прихильником нової віри і нового, не знаного на Русі бога, то порадив Рогнеді вибрати собі нового чоловіка з його бояр. Позаяк, ставши християнином, не може жити з двома жінками, а він уже вибрав собі для подальшого життя візантійську царівну Анну. З нею, казав, і в земному царстві буде, і в небесному…

Рогнеда з гідністю зустріла цю вбивчу для неї звістку, хоча, полюбивши князя, збиралася з ним доживати земного віку. Тільки дорікнула чоловікові, який, побажавши «сприйняти царство і земне, і небесне», відмовив їй і в тому, і в іншому – а хіба це по-християнському?

І коли була пострижена в черниці, сталося диво: син її Ярослав, який від народження майже не володів ногами і сидів сиднем, раптом підвівся і пішов… І Рогнеда зі сльозами радощів забажала, аби син теж прийняв християнство.

Ярослав хрестився під ім’ям Юрія (Георгія).

І міцно став на ноги. Хвороба його минулася, хоч деяка кульгавість все ж зосталася.

«Он был хромоног, – повідомляє літописець, – но ум у него был острый, и на рати он был храбр».

Сказання сьоме.
А над Руссю сонце сходить красне
І де б я не був за кордоном, Я знаю, що завжди вернусь Додому, додому, додому — В святу мою Київську Русь. Ю. Рибчинський 1

Роком смерті Анни Романівни, цариці візантійської і княгині київської, жони великого князя Володимира, «Повість врем’яних літ» зазначила – 6519. Себто 1011–1012. Можливо, що ця дата взята літописцем із поминальника Десятинної церкви, де Анна й була похована.

Отже, 6519 рік (від створення світу за візантійськім календарем), що відповідає 1011–1012 року (новий рік тоді починався 1 вересня). І сталося це за 4 роки до смерті Володимира. Як повідомлятиме пізніше німецький хроніст Тітмар Мерзебурзький, її гробниця знаходилася в церкві Пресвятої Богородиці в Києві – поруч із саркофагом святого Володимира Хрестителя.

Анні виповнилося всього лише 48 років. Чому принцеса-княгиня, останнє кохання Володимира, так рано пішла з життя – загадка.

Для Володимира Святославича її смерть стала важким потрясінням, втратою, що її нічим було замінити. Але пам’ять про візантійку князь вирішив зберегти. Для цього і мав знадобитися мармуровий саркофаг, у виготовленні яких греки були великими мастаками.

Оскільки Анна померла раніше свого чоловіка, то очевидно, що мармуровий саркофаг для неї – перший узагалі мармуровий саркофаг на Русі – був виготовлений на замовлення Володимира. Раніше подібних способів поховання – всередині храмів – на Русі ніколи не було, тож зрозуміло, для виготовлення гробниці для Анни були запрошені греки. Мармур теж звідкілясь привезли, можливо, з Криму. Згодом за цим аналогом буде споруджено ще один такий саркофаг – для Володимира. Ще пізніше за цим же грецьким аналогом буде споруджено третій мармуровий саркофаг – для Ярослава Мудрого, що його установлять в Софійському соборі. Оскільки собор за багато віків не був зруйнований, то й зберігся до наших днів, і по ньому можна уявити, якими були подібні саркофаги Анни та Володимира. Та й згадуваний німецький хроніст Тітмар засвідчив, що він бачив саркофаги Анни та Володимира, які стояли в Десятинній церкві поруч, один біля одного. Анна і Володимир були проголошені першими руськими святими.


Скільки б імперій (а їх було та було на планеті Земля!) не існувало – бодай і сотні та сотні літ, ба, навіть тисячу й більше), які б вони не були могутні, як хоча б Римська, – а все одно, рано чи пізно і їм надходить край.

Надійшов він і для Візантійської імперії, яка ще звалася просто Візантією, або Ромейською імперією, з грецькою державною мовою, з населенням, основу якого становили греки.

Анни Романівни Візантійської, принцеси, царівни і княгині Київської не стане в році 1011. А її етнічної батьківщини – у 1453 році.

Що вдієш, смертні навіть імперії, навіть рідні краї, що можуть колись стати для тебе чужими.

По кончині царівни Анни в Києві її батьківщина протрималася ще 442 роки. Майже півтисячоліття. І, як завжди, здавалось, що вона буде вічною. Ще б пак. Тисячу з чимось років була могутня імперія…

1 ... 78 79 80 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рогнеда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рогнеда"