Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чумацький шлях 📚 - Українською

Читати книгу - "Чумацький шлях"

451
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чумацький шлях" автора Володимир Кирилович Малик. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 157
Перейти на сторінку:
й рішучість у всій поставі. Недарма ж на війні не пасли задніх, а нині Ілля сам забажав ще раз понюхати пороху!

– Ільку, дорогий мій! – прихилився він до брата. – Доля була прихильна до нас – ми отримали непогану освіту, вибилися, як кажуть, у люди, маємо ґрунти, маєтки, становище у вищому світі. Але ми ніколи не повинні забувати, за чий кошт цього досягли, – за кошт отого темного народу нашого, який дав нам усе, а собі не залишив нічого – тільки убогість та темноту. За його кошт ми стали просвіщенні. Тож і мусимо частку цього світла повернути йому: я напишу книгу, а ти заклади школу. Наприклад, у Ніжині. Там у тебе після смерті батька залишився добрячий шмат землі. Насади сад, збудуй гарні будівлі і відкрий гімназію або ліцей. Як можна ще краще прислужитися своїй вітчизні? Прометей дав людям вогонь, а ми дамо світло для душі, для розуму! І слава твоя буде вічна! Народ пам’ятатиме тебе, Ільку!

Очі Іллі заблищали:

– А ти знаєш, Сашко, це думка! Я зроблю так, як ти радиш! Це коштуватиме немало, але народ дав нам більше – його працею ми живемо! Одно мене непокоїть: за мої благодійства ніхто мене не осудить – ні Бог, ні цар, ні вищий світ, а твої наміри небезпечні. Тебе назвуть мазепинцем – і втратиш усе: чини, багатство, а може, й волю. Ти граєшся з вогнем!

– Я вже обдумав усе – і тримаю рукопис у великій таємниці. Він у мене завжди під замком, а ключ при мені. Хочеш побачити?

– Звичайно.

Олександр Андрійович дістав з кишені невеликий ключик, підійшов до книжкової шафи і відімкнув її, потім з-під нижньої полиці вийняв невелику потайну шухлядку, а з неї – грубеньку книжку в зелених сап’янових обкладинках. Подав братові.

Ілля розгорнув, уголос прочитав заголовок:

– «История русов, или Малой России, сочинение Георгия Кониського, Архієпископа Белоруского»[11]. – Ілля здивовано глянув на брата. – Сочинение Георгия Кониського? Не розумію, Сашко. При чому ж тут наш ніжинський земляк Кониський? Яку причетність має до цієї книжки архієпископ білоруський?

Олександр Андрійович поклав братові на коліно свою важку руку.

– Ніякої, Ільку. Ніякої! Це просто підміна імені…

– Але як же можна ставити під удар живу людину? Сашко, я не розумію тебе! – Ілля був схвильований, на його щоках виступив рум’янець. – Якщо ця книжка випадково потрапить до чужих рук, Кониський може позбутися сану або й волі!

– Не хвилюйся, Ільку, – заспокоїв його старший брат. – По-перше, рукопис не потрапить до чужих рук, по-друге, нічого крамольного в ньому поки що немає – лише історія наших давніх князів, а по-третє, я попросив у Кониського дозволу поставити його ім’я на цій книжці. Я відверто розповів йому, що і як хочу написати, і він погодився і навіть благословив мене на цей труд. На моє застереження, що справа небезпечна, він поблажливо усміхнувся і сказав, що йому вже сімдесят років і ніщо його не лякає, але він сподівається, що я буду обачний і до небезпеки не дійде.

– Ну, якщо так, то і я тебе благословляю, – сказав Ілля і поцілував старшого брата в голову. – Я буду твоїм першим читачем!

– Дякую, братику. І не тільки будеш першим моїм читачем, а й на випадок моєї смерті виконаєш мою духівницю…

– Рано про це мовити, брате, – перебив його Ілля.

– Е-е, всі ми під Богом ходимо. Ніхто не знає свого часу, – по-філософськи зазначив старший. – Отож слухай, що скажу… На випадок моєї смерті книжку заповідаю тобі – хай зберігається на Україні. Але навіть після моєї смерті вона небезпечна для всього роду нашого. Тому зроби з неї кілька копій, а автограф спали, щоб ніхто не впізнав моєї руки, бо буде нащадкам нашим велика біда. Зрозумів?

– Ще б пак!

– Сподіваюся, до того часу і отець Георгій відійде в кращий із світів, – тож його ім’я надійно заховає моє авторство, і моя книга нікому зла не вчинить, а користь принесе…

– Ну, що ж, ти розумно розсудив… Зроблю кілька копій і пущу по Україні – хай люди читають![12]

1 ... 78 79 80 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чумацький шлях», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чумацький шлях"