Читати книгу - "Полонянка для сина ватажка, Ерато Нуар"

Я озирнулася, пси збирали вологі кульки, нюхаючи і навіть облизуючи. Дуже вдалий відволікаючий маневр, нічого не скажеш.

По стегнах рясно текло, ноги на шпильках шалено втомилися і не слухалися. Груди стирчали з розв'язаної шнурівки, волосся мабуть стрепалося. Той ще видок.

Дрон поспішив угору сходами, звично перескакуючи сходинки. Мені довелося зупинитися та скинути туфлі, щоб за ним встигати. Адран покосився на мене, визначаючи причину затримки, і навіть особисто взявся їх нести.

Я фиркнула, яка галантність. Збудження уходило, поступаючись місцем сорому та образі. Ну, мерзотник! І не прикритися нічим.

Спробувала стягнути шнурівку, та куди там, краї давно розповзлися. І внизу без пластини та кульок було якось надто порожньо та відкрито.

Бідолашний охоронець у наших апартаментів налився червоним. Дрон кинув на нього сердитий погляд.

– Щоб я тебе більше в такому стані не бачив, Анте, – холодно викарбував дракон. – Будь ласкавий скидати напругу перед роботою. Якщо проблема знайти жінку – звертайся, допоможу.

– Перед дружками хвіст розпускаєш, а на підлеглих зриваєшся, – хмикнула я, коли ми ввійшли всередину.

– Я йому не за те плачу, – буркнув Дрон, витягуючи щось із кишені.

Переборовши спокусу з цікавістю подивитися – напевно ж у батька в кабінеті спер! – я демонстративно вирушила митись, прихопивши Дронів халат.

– Аліс, – гукнув він. Я зневажливо пирхнула. – Це був єдиний спосіб відвернути їхню увагу.

– А захищати свою жінку нині не в моді, – кинула я, заходячи й закриваючись.

Нехай спробує сказати, що я не жінка, а іграшка!

Безсовісна цікавість не дала насолодитися процесом, підганяючи. Я витерлася, загорнулася в халат і за традицією прочинила двері туалетної – озирнутися, чи не прийшов хто.

У полі зору виявилася Лорі із традиційним столиком. Вона чи щось розставляла, чи робила вигляд. Я трохи почекала, придивляючись. І плаття в неї було коротше звичайного...

– Ти скоро там? – пролунав окрик Адрана.

Здригнувшись, я прочинила трохи ширше двері, намагаючись зрозуміти, кому це. Але Лорі сприйняла на свій рахунок, обернулася. Рушила до крісла, на якому розвалився неправильний синочок Вожака.

– Дроне... – дівчина швидко опустилася на коліна між його ніг, заглядаючи в очі. – Будь ласка, Дроне, я так сумую...

– Ти ж знаєш, це дія повні, – поморщився він. – Якщо зовсім несила, там он Ант ледве службу несе, сходи обслужи.

Лорі ображено опустила голову, Дрон підвівся, трохи потіснивши її назад, і рушив до кабінету.

Дівчина схопилася, наздогнала його:

– Але я тебе хочу! Ніколи не переставала хотіти! Ти ж дозволяв мені іноді попестити тебе, ну будь ласка! Я бачила, як ти наряджаєш Аліс, я одягну що скажеш, піду куди схочеш... – зніяковіло прошепотіла вона. – Ти ж спиш із нею навіть зараз!

– Не твоя справа, з ким я сплю, – роздратовано озвався Дрон. – Я вже сказав, Анта вдовольняй, і тобі розвага, і йому користь. Брись!

З цими словами він зник у кабінеті, грюкнувши дверима. Я почекала, поки Лорі вийде, не було бажання показувати, що чула розмову. Навряд чи їй це було б приємно. Та й мені більше хотілося вчепитися у волосся за те, що зазіхнула на моє, ніж поспівчувати. Хоча, такого Дрона приємніше було б убити, а не відвойовувати.

Пройшла по апартаментах – він не з'являвся.

З інтересом наблизилась до вхідних дверей – цікаво було, чи послухається Лорі. Слова звучали як наказ, але сумніваюся, що Адран став би карати за невиконання... Принаймні, якби вона не намагалася знову до нього під'їхати.

Побачена картина мене розчарувала. Так, звичайно, не можна казати, але я б на її місці не стала цього робити.

Лорі виявилася навколішки перед задоволеним Антом, витворяючи таке... Ох, я навіть постояла кілька хвилин, розмірковуючи, чи не попросити кілька уроків. Що там мої невмілі ласки досвідченому Дронові проти цього! Навіть дивно, що відмовився. Ну, точніше, не дивно, зараз його зупиняють шипи, але цілком зрозуміло, чому «іноді дозволяв їй пестити».

Щось мені захотілося зашипіти та випустити пазурі. Мерзотник і розпусник, розважається і використовує! Не хочу я залишатися з ним! Збігу при першій же нагоді!

Не торкаючись руками, дівчина ковтала майже повністю все чимале господарство охоронця, примудряючись зображати щастя та захоплення. Висовувала, вилизувала язиком і обсмоктувала голівку, знову заковтувала, пестячи свої вивалені з розрізу сукні груди.

А насамкінець, не проливши ні краплі, ще й задоволено облизалася. Може, Дрон правильно її направив? Може, їй саме цього не вистачало в повню?

– Вам сподобалося, пане? – поцікавилася служниця, акуратно застібаючи йому ширинку.

– Молодець, – похвалив Ант поблажливим тоном. Втім, напевно, за місцевою ієрархією він стоїть значно вище за служницю-кішку. – Можеш кінчити.

– Ви хочете подивитись?

– Давай, – знизав він плечима, нібито байдуже, але не дарма ж сам завів про це розмову. Звісно, хотів.