Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Тобі не варто.
— Знаю, — пошепки додаю. — Але я не можу нічого вдіяти зі своїми почуттями.
— Я не можу так вчинити з тобою. Пробач.
Він забирає мої долоні з свого обличчя і йде.
Дідько, та що це з ним?!
***
— Дивний, — відповідає Мія на мою розповідь про ситуацію із Даніелем — Я його взагалі не розумію.
— Я теж.
Ввечері ми вирішили пройтися по магазинах. Мія, щоб відпочити, а я — знайти сукню на весілля Руслана. Маркус так полюбив Ніколаса, що все частіше залишався у них вдома і проводив час із сином.
— Поглянь-но! — подруга тягне мене до магазину і показує червону коротку сукню. — Як гадаєш, мені підійде?
— Вона підійде, але навіщо тобі? — посміхаюся з того, як сяють її очі.
Мія давно не була такою щасливою.
— Я йду приміряти. Чекай мене тут.
За декілька хвилин ми виходимо з магазину, вже маючи для Мії сукню.
Я рада, що вона нарешті стала такою щасливою.
— Тобі потрібно щось таке, що вразить гостей, а особливо Даніеля, — каже подруга, розглядаючи сукні на вітринах.
— Мені не потрібно вражати Даніеля. Він не поїде зі мною.
— Він впертий, а отже поїде. Повір, я його знаю за ці роки дуже добре.
Зітхаю, розуміючи, що вона може мати рацію. Даніель якщо щось вирішить, то все так і буде.
— Амеліє, поглянь! — Мія зупиняється біля вітрини з сукнями і тягне мене.
На вітрині знаходився манекен з довгою темно-синьою сукнею. При світлі вона переливалася блискітками і виглядала дуже ефектно. Тут не було рукавів та жахливого бантика на поясі, які я ненавиділа. Також на ній не були присутні будь-які інші елементи декору, але всю увагу до сукні привертали декольте та виріз на спині.
Подруга навіть не почекала, доки я скажу свою думку про цю сукню і повела мене в магазин.
— Мія, що ти робиш?
— Ти повинна хоча б приміряти цю сукню. Вона неймовірна! Я впевнена, що ти в ній будеш виглядати неймовірно!
— Гаразд, — посміхаюся і прошу продавця дати приміряти сукню.
Приміряючи її, я не могла відвести очей від такої краси. Мія сказала, що ця сукня ніби була пошита саме для мене і намагалася вмовити мене купити саме її.
— У мене немає стільки грошей на сукню, Міє, — тихо промовляю я, коли виходжу з примірочної перевдягнута у свій одяг.
— Попроси якогось гарного чоловіка оплатити покупку, — промовляє чоловічий голос.
Біля Мії сидів Крістоф, якого я помітила не одразу.
— Ти тут з якого дива? — запитую, згинаючи брову.
— Я просто був у спортзалі і побачив вас ще коли ви заходили до магазину, тому пішов за вами.
— Зрозуміло, — відповідаю йому і віддаю сукню.
— Що ти робиш? — незадоволено промовляє Мія.
— Віддаю сукню. В мене немає грошей на таку розкіш. Я краще піду в якійсь своїй старій сукні, як і відразу планувала.
Мія розчаровано дивиться на мене, після чого ми втрьох йдемо з магазину. Ще зайшовши в декілька магазинів, ми не знаходимо нічого цікавого, тому вже скоро повертаємося додому.
На мій телефон приходить смс-повідомлення щойно я сідаю вечеряти. Я вже звикла до повної самотності в квартирі з того часу, як ми з Даніелем не разом. Спочатку було незвично, адже ми майже кожен день та ніч проводили поряд, але потім все було по-іншому.
Як до нашої зустрічі.
Даніель: То що там з поїздкою?
Я декілька хвилин вагаюся: відповісти смс чи зателефонувати, але врешті решт обираю написати повідомлення.
Амелія: Як я вже казала — тобі не потрібно зі мною їхати.
Його відповідь приходить майже одразу.
Даніель: Це найменше, що я можу зробити. Дозволь мені. Я дуже цього хочу.
Я знову вагаюся. Можливо дійсно варто погодитися, а вже після весілля повідомити батькам про наш розрив? З одного боку, вони за цей час звикнуть до нього, а з іншого — я не хочу розчаровувати їх перед весіллям друга.
Амелія: Дай мені трохи часу. Я завтра тобі дам відповідь.
Після цього я вимикаю телефон і майже всю ніч проводжу у роздумах.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)», після закриття браузера.