Читати книгу - "Лицедії, Сомерсет Вільям Моем"

Відгородившись від людей щитом прикидання, панцером лицемірства, вона перестала дивуватися з будь-чого: без щонайменшої ніяковості приймає вона подарунки від багатої «меценатки», мужоподібної Доллі де Фріс, навіть дізнавшись, що за її екзальтованою ніжністю криється щось більше, ніж захоплення її талантом; не виводить її з рівноваги й несподіване відкриття, що платонічна прихильність до неї лорда Чарлза, який не зазіхнув ані разу на її честь протягом усієї їхньої багаторічної дружби, пояснюється не стільки «чистотою» його ідеального кохання, скільки, на жаль, причинами чисто фізіологічного характеру.

Убивши в душі своїй здатність загорятися вогнем справжніх людських почуттів, Джулія прирекла сама себе на безмежну самотність. Давно розучившись любити людей, вона не може претендувати й на любов інших.

Ці риси Джуліїної натури з граничною повнотою розкриваються в уже згаданому епізоді її відвертої розмови з сином.

«— Ти жорстокий, — жалісно мовила вона, дедалі більше входячи в роль Гамлетової матері. — Невже ти не любиш мене?

— Я міг би тебе любити, якби знайшов тебе. Але де ти? Де тебе шукати? Адже ж як зірвати з тебе машкару геніальної акторки, як відняти в тебе всю твою майстерність, зчистити з тебе, ніби з цибулини, її лушпиння, твоє прикидання й нещирість, завчені тобою сентенції зі старих п’єс, твої роблені емоції, то хіба є хоч найменша гарантія, що там, усередині, можна знайти твою душу?»

І тут Роджер стає, безперечно, рупором самого письменника, бо для Моема трагедія його героїні — це якоюсь мірою зменшена «модель» його особистої трагедії. Ненавидячи в мистецтві ту облудність, що нею позначено всі форми дегуманізованого буржуазного буття — і в цьому аспекті назва роману «Лицедії» стає узагальненим символом, ключем до розкриття його підтексту, — автор не знайшов у собі сили, щоб стати на шлях активної боротьби за ствердження справжніх людських цінностей у житті й мистецтві. «Нейтральність» у ставленні до найактуальніших проблем сучасності, піднесена до творчого принципу, й перешкодила Моемові посісти те місце в літературі, на яке давав йому право його яскравий талант. Ось чому, хоч би як яскрів життям «той візерунок на поверхні хаосу», що його він так майстерно виводив у кожному своєму творі, він ніколи, ніколи не ставав для читача символом віри. Прагнув чи не прагнув того Сомерсет Моем, роман його «Лицедії» розкриває причину цього трагічного парадоксу.

3. ЛІБМАН

СОМЕРСЕТ МОЭМ Лицедеи

Роман

(На украинском языке)

Видавництво «Дніпро»,

Київ, Володимирська, 42.

редактор І. Ф. Лещенко. Художник В. М. Гринько. Художній редактор В. В. Машков. Технічний редактор Ю. 3. Тронік. Коректор Л. Г. Лященко

Виготовлено на Київській книжковій фабриці Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Київ, вул. Воровського, 24.

Здано на виробництво 22/У 1967 р. Підписано до друку 20/ІХ 1967 р. Папір № 3. Формат 84хЮ81/з2- Фізичн. друк. арк. 7. Умовн. друк. арк. 11,76. Обліково-видавн. арк. 13,678. Ціна 83 коп. Замовлення № 321. Тираж 65 000.

1

Сіті — діловий центр Лондона (тут і далі — примітки перекладача).

2

Ніхто не образить мене безкарно (лат.)

3

Сара Сіддонс (1755-1831) — видатна англійська актриса.

4

В Англії є театри однієї п’єси — такі як «Сіддонс-театр», в якому виступає Джулія (одну п’єсу ставлять день у день, аж доки нона не перестає давати зиск, а тоді замінюється новою), і театри, які виставляють кілька п’єс — так звані репертуарні. Театри однієї п’єси не мають постійного складу акторів: дирекція укладає контракти з учасниками перед кожною виставою.

5

Резонери.

6

Кембл Джон Філіпп (1757-1823) — видатний англійський актор.

7

Лоуренс Томас (1769-1830) — англійський портретист.

8

Коклен Бенуа (1840-1909) — французький актор.

9

Диявольська врода.

10

Чарлз Кін (1811-1868) — відомий англійський актор і театральний діяч.

11

Знайома (франц.)

12

Елеонора Дузе (1860-1924) — відома італійська актриса, театральний діяч.

13

Баркер Джеймс Нельсон (1807-1858) — англійський драматург.

14

Зудерман Генріх (1857-1927) —німецький письменник і драматург.

15

Хенкін Джон (1870-1909) — англійський драматург

16

Магда — героїня однойменної п’єси Генріха зудермана.

17

П’єса Г.Ібсена.

18

П’єса Б.Шоу.

19

Гедда Габлер — героїня однойменної п’єси Г.Ібсена.

20

П’єса Б.Шоу.

21

П’єса Г.Ібсена.

22

Dslpyfrf xtvgsjyf/

23

Мова йде про першу світову війну.

24

Ви хотіли цього, Жорж Дандін (франц.)

25

Витвір мистецтва (франц.)

26

Клерон (Леріс де Летюд — 1723-1803) — одна з найуславленіших актрич французбкого класичного театру.

27

Bal de l’Opéra — бал опери (франц.)

28

Актори свтової слави.

29

Актори світової слави.

30

Моя дочка, найвидатніша актриса Англії (франц.)

31

Це дурниця (франц.)

32

Це справді нерозумно, дівчинко моя (франц.)

33

Вдвічі більше дає той, хто дає скоро (лат.)

34

Ромні Джордж (1734-1802) — англійський художник-портретист.

35

Макдональд Джеймс-Рамсей (1866-1937) — англійський політичний діяч, був прем’єр-міністром Англії.

36

П’єса англійського драматурга й актора Артура Пінеро, вперше поставлена в Лондоні 1893 року.

37

Міністерство закордонних справ великобританії.

38

Борджіа — аристократична родина, що в XV — на початку XVI ст. відігравала визначну і водночас лиховісну роль в історії Італії. Кілька членів цієї родини були церковниками.

39

Переклад Г. Кочура.