Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Мій імператоре, - почулося збоку і той повернув голову до величної, що стояла перед ним на колінах. - Я – Кара Лін Прайм, правителька домену Харонії, закликаю до Вашої милості та прошу справедливості для всіх нас.
- Справедливості? – перепитав золотокрилий.
- Так, - підтвердила світловолоса, піднявши очі до нього. – Вас довго не було, і за цей час імперія занурилась в хаос. Доменами правили варвари, які не цінували ні людського життя, ні життя величного, і я закликаю Вас покарати винних, - продовжила Лін Прайм, про себе радіючи, що нарешті прийшов час, коли за смерть правителя Овірії прийдеться заплатити.
- Якщо я не мав шансу спуститися, аби правити своїми народами, це не означає, що я нічого не бачив. Усі ці роки я смиренно наглядав, чекаючи поки хтось із величних розсіє купол, що утримував мене. І цей день, нарешті, настав. Сьогодні той, хто винен у своїх злодіяннях, отримає покарання за всіма законами імперії. Ша Зодак Прайм, - говорячи це, імператор підійшов до правителя Аракії, що ще й досі лежав обличчям до землі. – На коліна, - в приказному тоні продовжив владика, спопеляючим поглядом того, хто навіть зараз, перед лицем смерті не збирався вимолювати життя, а гнівно та з презирством, нагороджував імператора своїм поглядом.
- Як завжди, на колінах, - з іронією в голосі ятрив сірокрилий. – Нічого не змінилося, - додав далі та сплюнув кров, що скопилася у нього в роті.
- Список твоїх злочинів величезний, - проігнорував владика його слова, - але судити тебе я буду за найтяжчі, серед яких: зрада імперії, вбивство рівного тобі та смерті сотень невинних людей, що були підданими імперії. Скажеш, щось у свій захист?
- Навіщо? – гострий оскал, що вималювався на обличчі Ша Зодака, коловся. – Це все моїх рук справа і я не шкодую. Поки буде імператор – я буду ніким, хіба що рабом.
- Що ж, - протягнув золотокрилий, ніби до останнього чекав, що величний змінить свою думку та покається у скоєному. - За законами імперії, покарання за ці злочини – смерть через вилучення крил.
- Що? – не втримавшись, перепитав з жахом Ба-Хан Арек, підірвавшись на ноги, але Кара Лін Прайм швидко повернула його на місце, аби він не накликав на себе біди.
- Ти хочеш щось сказати перед тим, як отримаєш своє покарання?
- Мені нічого сказати, - очікуючи подібного, відповів Зодак, а потім, згадавши про найважливіше, озвучив те, що його хвилювало найбільше. – Хіба що, як останнє прохання, хочу попросити за своїх дітей. Вони не винні у моїх гріхах.
- Тут я нічим не зараджу, - мовив владика до величного, що ще й досі стояв перед ним на колінах. - Участь та провина твоїх дітей вже задокументована, і верховний суд буде судити їх відповідно законів імперії.
- Тоді робіть те, що повинні, - відповів сухо величний та закрив очі, готовий прийняти своє покарання.
Сірі крила правителя Аракії розкрилися на повну, за мить сховавшись за спиною у вільному стані. Не чекаючи запрошення, владика імперії Хобар підійшов до Ша Зодака та ставши у нього за спиною, схопився за основу сірих велетнів, готовий привести покарання в дію.
Отримання імператорського благословення завжди було занадто болісним, бо крила величного, під час переходу, поєднувалися з кістками, розчіпляючи їх на атоми, аби потім з’єднатися та зростися в одне ціле. Зараз же, коли імператор на живу виривав те, що колись дарував першому правителю домену, він не тільки позбавляв його усіх привілеїв, сили та влади над народом Аракії, а й безжально позбавляв його життя.
Гортанний крик, від якого кров холола у жилах, луною пройшовся довкола, заставляючи деяких присутніх закрити очі, аби не бачити цієї кривавої картини. Крила з корінням виривалися, ламаючи на живу кістки з якими були поєднані. Кров бризками ринула у всі боки, а згодом, коли імператор відібрав своє благословення, тіло минулого Прайма мертвим вантажем впало додолу, попереджаючи всіх присутніх не вчиняти подібного, бо Прайм ти чи простий смертний, а перед законами імперії Хобар – рівний.
Така була ціна усім ницим вчинкам та злочинам Ша Зодака.
- Міцна імперія, де сотнями років панували сталі закони, тріщить та розколюється під гнітом жадібності до влади та до чужих територій, не шкодуючи навіть крові піднебесних, - відкинувши крила, що згодом почали розкладатися, проговорив імператор голосно, звертаючись до всіх, хто став свідком його суду. - Звір прийшов на допомогу народу імперії, а народом імперії правив звір, - додав він слідом, кинувши погляд на Шакура, що так як і всі, стояв на колінах, чекаючи своєї долі. - Зробіть висновки з усього, що чули та, що бачили сьогодні, аби у майбутньому не повторити подібної помилки, і тоді, імперія поверне свою велич, давши народам надію на краще життя, а не на існування, враховуючи загальні інтереси, а не інтереси можновладців чи правителя. Підіймайтеся та несіть звістку у всі куточки імперії, про те, що імператор повернувся, і кожен, хто вірою та правдою служив імперії – отримає свою нагороду, а той, хто став причиною її прогнивання – не сховається від покарання.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська», після закриття браузера.