Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець 📚 - Українською

Читати книгу - "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"

1 824
0
22.01.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Варта у Грі. Артефакти Праги" автора Наталія Ярославівна Матолінець. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 78 79 80 ... 89
Перейти на сторінку:
її нешлюбну дитину.

Златанів телефон знову задзвонив. Варта побачила на екрані ім'я Лукаша.

— Що ж, сьогодні ваше завдання завершується, пані Грабінко, — відповів чех спокійно. — Артефакт потрібен нам.

— Іти віриш, що Амброз — брат тобі? — стрепенулася чаклунка.

— Та мені байдуже. Він заслужив мою довіру й повагу без огляду на кров у своїх венах. А тепер давайте те, по що ми прийшли.

Графиня повільно кивнула й так само повільно підвелася, а тоді підійшла до шафи з колекцією свого чоловіка. Вона дістала з третьої полички той самий келих, який Варта пригадувала зі свого попереднього візиту — зі слідами здертої емалі, він не скидався на артефакт. Стара чаклунка крутнула келих у руках і... впустила його на підлогу.

Від дзвону Варті заклало вуха. Замість уламків скла на підлозі вона побачила лише хмарку диму, що осіла — і відкрила зору інший келих, яскравий від інкрустацій, вкритий вигадливими візерунками, які поблискували, відбиваючи світло ламп. Графиня засичала й схопилася за руки — без звичних рукавиць вони швидко вкрилися плямами опіків, які за мить зробили пальці старої чаклунки червоними.

— Я хочу побачити листи Меделіни, — відказала Графиня, дмухаючи на долоні й заворожено розглядаючи артефакт, який Златан уже спритно підняв із підлоги та обтер від пилюки. — Якщо це писала її рука і якщо Амброз якимось дивом законний син...

— То що це змінить? — крива усмішка майнула на обличчі чеха. — Від того він стане кращою людиною? Чи ви відпишете йому в заповіті трохи грошей?

— Кожен має знати, де його коріння. Хіба ти не хотів би собі законного брата?

Златан замовк.

— Я багато чого хотів би, бабцю, — відповів він за мить. — Але життя переважно заважає мені в цьому.

Телефон озвався втретє, і чех таки потягнувся по нього.

— Скажи мені, от чого тому клятому Горачекові не спиться? — спитав Златан у Варти.

— Мабуть, жахіття уві сні замучили, — припустила та. — Або його з дому вигнали.

— Або він сидить на даху, оточений колом вогню, — відказав Златан, повертаючи екран мобільного з розмитим фото до Варти, — і дуже хоче про щось нас повідомити.

Розділ 17

If I can live through this...

— Хай він залишається в тебе, — Златан простягнув артефакт Варті.

— Ні, — рішуче заперечила чаклунка, не бажаючи опинитися в ролі особи, котрій треба тікати від небезпеки, бо вона має дві найцінніші цяцьки в усьому Центральноєвропейському конгломераті. — Краще розділити артефакти. Якщо когось із нас захоплять або...

— Маєш рацію, — чех смикнув плечима і, обмотавши келих шматком тіні, що досі лежав у кишені, опустив у сумку через плече. — Отже, довбонутих на всю голову угорців залишимо на потім. Я їду до Горачеків. Ти — попередь Дворжака. І Маріана! Нам потрібен суддя Маріан... Він мав би знати, як порозумітися з цими створіннями.

— Тут ми знову повертаємося до питання довбонутих на всю голову угорців, — зауважила Варта, заплітаючи волосся в косу. — Маріан у них. Не підкажеш, як із тими створіннями порозумітися?

— Спершу мені достобіса потрібен живий Лукаш та його Архів, — Златан підійшов до Варти впритул і прошепотів швидко: — Ти пам'ятаєш. Тіні треба зривати. Не вагайся, бо вони не вагатимуться.

— Я розберуся. Дивись не підпускай їх близько. Та не барися в Горачеків, — відповіла вона, стиснувши його руку, і пірнула в таксі, яке повільно під'їхало до воріт особняка Графині.

— Швидше, будь ласка, — попросила Варта водія, називаючи адресу Карела Дворжака, й відкинулася на м'яке сидіння, пропахле хімічною м'ятою.

Ніч обіцяла бути важкою. Угорці, які захопили правлінців із членами суду. Кровопивці, які взялися бозна-звідки й напали на дім Горачеків. Якби тільки на нього...

«А коли ви розберетеся з першими й другими, прийде час заявити про знайдені артефакти, — нагадав внутрішній голос. — Тоді ви зі Златаном нарешті дістанетеся мети».

— If I can live through this, if I can live through this... — Варта ледь чутно наспівала слова улюбленої пісні. — I can do anything.

***

Дім Горачеків зустрів тишею.

Златанові це одразу не сподобалося. Тиша означала, що все вже позаду. Проте він мусив дізнатися, що тут сталося. Тому прослизнув за ковану хвіртку, обійшов дві клумби і спинився біля дверей. Світла всередині не було. Крізь прочинені двері чорнів коридор.

Златан вирішив не заходити. Натомість обійшов дім, вслухаючись у відзвуки аур довкола. Телефон завібрував.

— Я вже тут, — видихнув маг.

— Спускаюсь, — прошурхотів голос у відповідь.

Тієї миті заскрипіли металеві сходи, що піднімалися збоку дому до недобудованого ще балкона — і на дах.

Чорнявий маг швидко спустився й зістрибнув на землю. В одній руці він стискав телефон, в іншій горіли іскри вогню, пробігаючи полисками на темному волоссі, яке змокріло від поту і налипло на чоло.

— Дві хвилини. У нас тут угорська фракція приїхала на вибори подивитись і принагідно сказилася.

— Ну ти й поспішав. Якби вони хотіли мене вбити, то я би вже був мертвим, поки дочекався б тебе, — буркнув Лукаш.

— Якби вони хотіли тебе вбити, то зробили б це швидше, ніж ти дотягнувся б до телефона, — відрізав Златан. — Що тут сталося?

— Мама з братом поїхали на гостину. Ми з батьком вечеряли. Тоді — вибило світло. Я пішов до щитка. Далі... — Лукаш здригнувся всім тілом. — Я побачив їх із вікна. Вони оточили весь дім. Не троє, як попередні. Ні. Цілий шалений натовп...

— Натовп — це скільки? Точніше.

— Десятеро... Чи п'ятнадцятеро. Я, знаєш, не дуже мав змогу їх рахувати.

— Так, ти ж тікав на дах.

— Заткнися, суддя недороблений! — спалахнув онук хранителів. — Вони забрали мого батька. Я не встиг нічого...

— Сказали щось?

— А ти помічав за ними особливу любов до спілкування? Я — ні. Гадки не маю, що їм треба. Вони ж не вб'ють представника правління?.. Ти в нас велика влада. Скажи мені щось достеменне.

— Не вб'ють. Вони цінують чародійську кров... — Златан відчув, як чорнота накочує на нього, нагадуючи про полон у кровопивць і про попередження румунського судді, яке він не сприйняв надто серйозно. — Маріан підозрював, що це станеться. Адже чеська фракція, шляк би її трафив,

1 ... 78 79 80 ... 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Варта у Грі. Артефакти Праги, Наталія Ярославівна Матолінець"