Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Водій Тео віз мене в потрібному напрямку вже кілька годин, а я весь цей час з маніакальною завзятістю намагалася себе вмовити, що брала участь в цій сумнівній авантюрі виключно заради сестри. Саванна так любила Томаса і так його хотіла до себе прив'язати, що йшла навіть на такі заходи. Диявол!  А я хотіла його собі!  

І їхала я туди не для того, щоб налагодити їх відносини, а, щоб побачити в його очах докази того, що йому було кепсько без мене, щоб побачити, на скільки він був байдужий до Савани.  Переконатися і зрозуміти, що він все ще хотів мене до втрати пульсу.  

На свій превеликий жаль, повинна була визнати, що я повністю і безповоротно була хвора цим виродком, і здійснювала заради нього відчайдушні, як мені здавалося, вчинки.  

Мене відвернув раптовий дзвінок телефону. Діставши його з сумочки, я подивилася на екран і побачила, що дзвонив Тео.  Він був в курсі моєї поїздки, тому що ми з ним домовилися, що я сама поїду відпочивати з сестрою, бо він ще знаходився в поїздці й коли повернеться було невідомо, а мені одній перебувати в його будинку було нудно.  

Напевно, було нечесно з мого боку промовчати про те, що разом з сестрою буде і Томас, але я не могла по-іншому. Інакше існував шанс того, що він міг би бути проти такого відпочинку в період його відсутності. Тоді я зібрала речі й на емоціях з'їхала жити в будинок іншого чоловіка, а зараз я вже чітко розуміла, що ні за що не дозволила б Тео до мене доторкнутися.  Я не хотіла, щоб він мене чіпав, не хотіла, щоб у нас з ним все дійшло до інтиму. Я хотіла хлопця своєї сестри й це вже було навіть не смішно.  

Пару секунд подивившись на ім'я Тео на екрані телефону, я все-таки прийняла виклик.  

- Привіт, - я намагалася звучати якомога позитивніше.  

- Ти вже приїхала?  - Тео, швидше за все, був на роботі, оскільки його голос звучав суворо і відсторонено.  

- Ще в дорозі, але скоро приїду.  Ми застрягли в невеликій пробці, але вже почали просуватися, - я звітувала перед ним?  Швидше за все, так, позаяк я їхала зараз в його машині, з його водієм і жила в його будинку, значить я, як мінімум, повинна була грати за його правилами.  

- Я зможу звільнитися через два дні та приїхати до тебе, - серце шалено почало вириватися з грудей, не цих новин я чекала, зовсім не цих.  Надто вже він рано звільнявся.  

- Дуже добре, - я видавила з себе посмішку, бо мені здавалося, що водій стежив за кожним моїм рухом і тому вважала за потрібне відіграти свою роль на "ура".  

- Я дуже скучив, - голос Тео пом'якшав, а в моєму горлі з'явився ком, який насилу пропустив наступні слова.  

- Я теж, - мені було гидко від себе самої.  Як я змогла опинитися в такій ситуації? Як я змогла до такого докотитися?  

Тео попрощався і відключився, а у мене в голові билася тільки одна думка - "у мене є два дні ... два дні з Томасом"  

Машина під'їхала до місця призначення, і я відразу ж побачила Саванну, яка стояла і переминалася з ноги на ногу.  Поруч з нею стояв Томас і ці двоє зараз мало чим нагадували закохану парочку.  Напевно, я була дуже поганою людиною, дуже поганою! Адже тільки погана людина могла радіти тому, що ці двоє стояли далеко один від одного.  

Вийшовши з машини, я тут же жадібно вп'ялася поглядом у Томаса, а по його зовнішньому вигляду відразу було видно, що цей тиждень не пройшов для нього безслідно. Його щоки впали, шкіра була блідою, а очі тут же спалахнули, як тільки зустрілися зі мною поглядом. Він нудьгував, нудьгував же?! 

Я вп'ялася нігтями в власну долоньку і перевела погляд на сестру, яка своєю чергою вдивлялася в авто і коли водій дістав мою валізу і, здається, попрощавшись попрямував до водійського місця, Сав зрозуміла, що я приїхала без Тео.