Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

Великий Мудрець, це дійсно Велика Хвиля Тисячоліття.

-, 320-- 25 .

У Храмі зірок і Луни в Сен-Осоль 320-річна верховна жриця Ланднар була приголомшена, спостерігаючи, як перед нею падають 25 тіней. Наче одержима, вона не могла втриматися від слів: Ласкаво просимо назад, імператриця вітру.

.

Траєкторія долі відхилялася.

Однак двоє причетних осіб не були відомі громадськості.

! é

Коли чотири відьми впали на землю, Брендель замахнувся мечем, і з його меча вилетів промінь світла, точно влучивши в розбиту стіну поруч з ним. З гучним тріском половина стіни, що залишилася, вибухнула з гучним тріском, а уламки стіни розлетілися на всі боки. Однак з порожнього місця раптом викотилася чорна тінь. Це була Відьма брехні, Мер'єтла, яка була вся в крові, а її мантія була в лахмітті. Дивлячись на її обезголовлений труп, він перетворився на безголового чорного кота, що лежав у калюжі крові.

é

Брандо давно знав, що він не може вбити Мер'єтлу одним ударом, не кажучи вже про те, що вона панувала над цим сном.

, é .

Але в цей момент у Мер'єтли вже не було сил боротися. Божественний спис у її руці, Райдер, також зник. Вона лежала на землі з розпатланою шерстю, як бродяча собака. Чорна кров текла з усіх частин її тіла і збиралася на землі. Вона повільно текла, застигала і застигала, утворюючи дивний візерунок. Вона задихалася, але все одно підняла голову і з недовірою подивилася на Бренделя.

!?

Чому Як не можна померти!?

Вона вже була лампою, в якій закінчилося масло. Наче це єдине, що допомагало їй вигукувати ці слова.

.

Брандо глянув на неї, якусь мить завагався і мовчки відійшов від Галрана Геї. Той, хто знає вас найкраще, крім вас самих, є вашим ворогом.

? é .

Ворог? Мер'єтла була трохи приголомшена.

Холодний голос відповів на запитання Брандо. Як я можу зазнати такої ж травми під цим списом?

é .

Постать молодої дівчини немов з'явилася на рівному місці. Після того, як холодне повітря навколо неї повільно розвіялося, перше, що з'явилося, було її довге чорне волосся, яке розвівається на вітрі. На її лобі сяяв призматичний кристал. Молода дівчина подивилася на Мер'єтлу, що лежала на землі, поблажливим і беземоційним поглядом і тихо сказала:

Крім того, частина влади Мірка все ще в моїх руках.

, é .

У той момент, коли вона побачила цю дівчину, Мер'єтла, спадкоємиця Місяця Брехні, Відьма Обману і віруюча Дім Ко Хуа, не могла не здригнутися.

Царство тіней, самотній високий пагорб. У володіннях Золотого моря Меч Попелу Святий Мефісто був трохи наляканий. Тоді він поклав меч у руку. Напади Відьми Відчаю були, як зірки на небі, що беззастережно бомбардували його. Однак всі ці напади були асимільовані і зникли, як тільки торкнулися сірої області навколо Мефісто. Побачивши цю сцену, в очах Ататріса спалахнув дивний вогник. Вона злегка підняла брови і зробила крок уперед. Але, трохи подумавши, вона відвела руку і перестала атакувати.

На якусь мить запекла битва між двома сторонами одночасно припинилася.

.

Святий Попелястого Меча дійсно виправдовує своє ім'я. Незважаючи на те, що це був комплімент, її тон був сповнений поблажливості та зарозумілості.

.

Але Мефісто було байдуже. Він просто глянув на Її Величність неподалік і відповів: Схоже, ваш план трохи хибний.

Обличчя Констанції було трохи похмуре. Завдяки зв'язку з Королевою Відьом вона знала все, що сталося хвилину тому. Але вона лише тихенько пирхнула і втупилася в очі Мефісто, ніби хотіла знайти якісь підказки в цих сірих очах. Якби вона ще не знала, що потрапила в пастку Мефісто, то вона була б не Констанцією.

Великий князю, здається, ви вже знали цей результат?

.

Мефісто не сказав ні слова.

?

Звідки ви все це дізналися? Хтось злив секрет? Чи був це Анвін? Констанція похитала головою: Це неможливо. Вона не могла зрадити цю людину. Але вона була єдиною, хто все це знав. Хто вам все це розповів?

Мефісто, здавалося, отримував якесь задоволення від сумнівів королеви. Він повернув голову і подивився на Констанс з посмішкою: Ти не єдина розумна людина в цьому світі, Констанс.

, é .

Я не знаю, що пішло не так під час набору тексту вчора, але я видалив останнє слово Мер'єтли і перетворив її на Мерієтту. Я п'яний.

998

Розділ 998

Три дні тому на подвір'ї замку барона Людвіга.

,

Брандо в супроводі Мейнільда і Сіель а прибув на подвір'я за замком. Все подвір'я було вкрите тінню велетенського дуба. Під дубом в інвалідному візку сиділа жінка з чорним волоссям до плечей. Сонячне світло пробивалося крізь гілки і розсипалося по її тілу. Вона зовсім не рухалася. Біля неї стояла висока срібноволоса жінка. Срібноволосою жінкою була володарка Срібного Дракона Мітраль. Жінка в інвалідному візку була приголомшливою красунею, але її відкрита шкіра та обличчя були надзвичайно жахливими. Її шкіра була вкрита шрамами від опіків, а шматки некротичної коричневої шкіри линяли. Нова червона шкіра, яка залишилася після линьки, зовсім не відповідала її білій шкірі.

.

Якби це була будь-яка інша жінка, яка зазнала такого удару, вони могли б збожеволіти. Однак Дельфайн, дочка прем'єр-міністра, спокійно сиділа в інвалідному візку. Одне її око вже було сліпе, але друге око було таким же спокійним, як і раніше. Глибоко в пурпуровій зіниці світилося глибоке світло. Начебто це лихо не сталося з нею і зовсім не торкнулося її.

Коли Брандо знову побачив дочку прем'єр-міністра, він не міг не бути приголомшеним. Коли він вперше побачив цю жінку в Петлі Пасатів, вона дійсно була такою. Але коли він побачив її знову, дочка цього прем'єр-міністра стала нерозумною землерийкою. Він не міг не бути приголомшеним ні на мить. Він не знав, яка з них справжня. Однак дочка цього прем'єр-міністра була досить відомою в історії. Вона була відомим генієм імперії. Лицар Мейнільд поруч з Брандо був спокійніший. Побачивши, що Брандо нічого не говорить, вона заговорила від його іменіти хочеш нас побачити?

Дочка прем'єр-міністра подивилася на неї і Брандо і кивнула. Я хочу з вами домовитися.

?

Домовитися?

.

не згадав про те, що було раніше. Брандо знав, що ця жінка прославилася в історії своєю мудрістю. Оскільки вона не підняла це питання, це означало, що вона все продумала. Вона не хотіла говорити про минуле, бо знала, що воно нічого не змінить. Це не мало б ніякого