Читати книгу - "Не рідні, Ольга Джокер"

 - Це не тобі вирішувати, - різко відповідаю йому. - Щось ще? 
 
 - Так. Я повертаюся в місто на наступному тижні. Заїду в гості провідати, будь готова. 
 
 - Добре, добре і ще раз добре.Тепер все? 
 
 - Будь розумницею, Віта, - вимовляє Кирило наостанок. - І до зустрічі. 
 
Я тут же закінчую неприємну розмова і кладу трубку, забуваючи про Кирила і його приїзд. 
 
Мене хвилює інше питання. Нервово переминаюся з ноги на ногу і міркую, як краще вчинити ... Підійти і попрощатися з Назаром або мовчки розвернутися і піти? Проходить нескінченна кількість хвилин. На автобус я все одно спізнилася ... 
 
Але Назар настільки захопився, що більше не звертає на мене жодної уваги. Я вибираю варіант номер два і в пригніченому настрої плентаюся на автобусну зупинку.