Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Практична педагогіка, Ксенія Демиденко 📚 - Українською

Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

261
0
09.12.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Практична педагогіка" автора Ксенія Демиденко. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 182
Перейти на сторінку:

- А що він вкрав? -  мені якось не вірилося, що цей  юнак міг красти. Серед учнів класу я помітила потенційних крадіїв, але не Діма.

- Ну  тоді, правда,  не довели, що то він, але у шостому класі зарплату  тодішнього їхнього класного керівника Артема Гнатовича вкрав він. Я переконана.

- У них був класний керівник чоловік? - здивувалася я.  У наш час чоловіків у школі було так мало, можна сказати, що це було доволі екзотично.

- Уявіть собі. Сорок років, чудова людина, дивний  сім’янин. Він колишній військовий, командував ротою, а тут ці  архаровці  довели за два роки  його так, що звільнився й поїхав до батьків у Карпати, - вона так подивилася на мене, немов  хотіла сказати,  що я нізащо не впораюсь з цим класом, якщо такий  дядько  потерпів поразку.

- Так, гаразд, а що ви можете сказати про ... Кондратюка Славіка? - чомусь з цим іменем у мене не було ніяких  асоціацій.

-   А це  стандартний  спортсмен. Зараз у нього збори, раніше кінця вересня не чекайте.  Хлопець гарний: високий, плечистий, але дурний, як пень. Має успіхи лише у спорті, він пловець, все інше у нього далеко на задньому плані.
 
- Гаразд, - я  переклала  папку Кондратюка Славіка і  взяла наступну. Тут вже я пирснула сміхом, бо це була папка Маркіна  Роми. Якщо про попередніх учнів Жанна Григорівна так багато говорила  поганого, то про цього... Я навіть боялася  почути  ті коментарі, бо від інших начулася.

- Цей  точно стане злодієм, - майже пошепки промовила Жанна Григорівна, немов  це були крамольні думки.

- З чого ви взяли? - вирвалося у мене.

- Батько його відсидів, зараз брат сидить. Мати тільки встигає передачі споряджати. Там таке середовище, ніяк йому не вилізти, хоча він кмітливий. У восьмому класі стояв на обліку в кімнаті міліції. Там  мати неблагополучна, п’яничка. Три роки назад  народила двох дівчат - близнючок. Мало їй двох синів, то ще... Там така біднота. Та ви побачите по  одягу Роми. Правда, він краде, то іноді шмотки  трапляються нічого.   А допроситися зошит здати чи   гроші на щось — ніколи. 

- Зрозуміло, - я перегорнула іншу справу   і прочитала , -  Мала Дарина...

- Страшна пліткарка. Вони з Миколайчук Ларисою   завжди разом. І не пробуйте пересаджувати — все одно сидітимуть разом. Ми з Тамарою ходимо парою. Дві подружки - не розлий  вода. Збирають плітки по школі, іноді вигадують. Коли треба  щось  дізнатися — це до них.  Завжди в курсі останніх новин моди. Підлабузниці ще ті. Вміють розпитати, вивідати, а потім проти вас же все й обернуть. Нічого не розказуйте цим двом. Нічого! Менше знають – ви спатимете, Сонечка, краще. 

- Гаразд, не буду. А  про Стародубцеву я і так знаю, -  це була неприємна діваха, що так і сипала  лайливими словами. Її грубий  голос  гармоніював із бридкою зовнішністю. Вже на другий  день мого вчителювання  ми з Галею посварилися, коли я їй поставила трійку, а вона мене  послала  полоти помідори. 

- Не сезон, Галя! – натякнула я, що у вересні помідори не полють, а збирають. 

Галя стояла й перетравлювала інформаацію. Її  мозок готувався вивергатися. Що вона думала, для мене лишилося таємницею, але я поспішила відійти подалі від гріха й нових посилань  до вельми цікавих місць.

  Жанна Григорівна взяла  наступну справу, але я  відчувала, що  втомилася від бетонної плити негативу, тому  попросила  тайм аут, подякувала за допомогу  й віднесла  всі  папки  до приймальної в сейф.  Папки — це  стоси  жовтого паперу, запиленого часом, а я мала працювати із  живими  людьми. Однозначно, що потрібен був час, щоб вивчити всіх їх, непростих учнів 10-Б класу. А ще  мій тато завжди вчив  мене слухати інших, але  особисте враження  складати самостійно, виходячи з того, що бачать мої очі  та відчуває серце.

 

1 ... 7 8 9 ... 182
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"