Читати книгу - "Новорічний поцілунок, Міра Лей"

ВЛАД 

Нарешті цей рік скоро закінчиться! - радію про себе, згадуючи усі проблеми, які на щастя уже позаду. Хоча, якщо бути відвертим, цей рік вийшов доволі продуктивний і прибутковим для мене. Я втілив у реальність усі свої плани і це круто! 

Звичайно, для розширення бізнесу та виходу фірми на новий ринок, прийшлося пів року провести у Штатах, признаюсь на цей період я зовсім закинув навчання. Не скажу, що це для мене колись стояло в пріоритетні, та все ж, добити цей навчальний рік до кінця й отримати диплом необхідно. 

Саме тому, як тільки я повернувся додому і добряче виспався від довгого перельоту, одразу відправився в університет, для закриття усіх заборгованостей. Протягом першого семестру я приїжджав сюди лише один раз, і то тільки на один день. Вирішив усі питання, пов'язані з навчанням і повернулася назад у Штати. 

Сьогодні ж, мені довелося здавати усі заборгованості за пів року. Ну як здавати?! Більшість викладачів поставили мені оцінку автоматом, адже усі доповіді, практичні та курсові я вправно виконував і відправляв електронною поштою. 

Про те, були й такі екземпляри які вимагали моєї присутності, в особливості це стосується професора Гавриленка, який за сьогоднішній день просто виїв мені мозок. Цей сивуватий чоловік старої закалки ніяк не міг зрозуміти як я, не відвідавши жодної лекції, без проблем відповідаю на усі питання. 

Навчання для мене ніколи не було проблемою, і завжди давалося з легкістю. Варто мені було лише один раз прочитати текст і я без проблем міг його переказати з точністю. Тут звичайно не обійшлося без Тьоми, який усі лекції професора Гавриленка записував на диктофон і відправляв мені. Саме тому, під кінець дня професор все ж змирився з тим, що завалити мене не вдасться і поставивши оцінку відмінно, відправив додому. 

- Привіт бро, як успіхи у навчанні? - в трубці почувся веселий голос Тьоми, який здається уже почав святкувати закінчення цього року. 

Цього хлопця я знаю усе своє життя, наші батьки були бізнес-партнерами та хорошими друзями. Ми часто проводили вихідні разом, а також їздили з батьками на рибалку, Карпати чи відпочивали разом за кордоном. Ми навчалися в одній школі, в одному класі, а також поступили в один університет. Артем став для мене братом, про якого я завжди мріяв, тільки на нього я з впевненістю можу покластися, розуміючи, що цей хлопець ніколи мене не підведе. 

- Все в порядку, ось з чистою душею покидаю стіни нашого універу  - весело відповідаю, направляючись на стоянку, де ще з ранку залишив своє авто - До речі, дякую за конспекти, без них мені сьогодні прийшлося б, важко. 

- Завжди радий. Як то кажуть, звертайся та не часто! - видає друг весело сміючись  - Я сподіваюсь, це півріччя ти не збираєшся прогулювати? 

- Ні. Максимум прийдеться відлучитися на декілька днів  - запевнив друга сідаючи в авто. 

- Ти зараз до нас? А то тебе тут уже Сніжана зачекалася! - від цього ім'я мене аж передьорнуло, я просто ненавиджу приставучих дівчат, а ця здається перевершила усіх. 

- Ні, брат! Я спершу додому, прийму душ, трохи відпочину, а ближче до опівночі приєднаюся до вас. 

- Ну, як хочеш. Тільки не забудь, в десять у моєму клубі! 

- Ок, до зустрічі! - прощаюся з другом і кинувши телефон на сусіднє сидіння виїжджаю із стоянки. 

Повернувшись додому я швидко прийняв душ, трохи перекусив та вирішив відпочити. Прокинувся від того, що на всю квартиру верещав мій телефон - це був будильник, який я додумався поставити перед тим як вирубався. 

На годиннику  була уже десята вечора, а у мене не було жодного настрою для святкування Нового року. Про те, я чудово розумів, що якщо не появлюся протягом години в клубі то друг приїде сюди та влаштує вечірку просто у мене в дома. Саме тому, щоб хоч якось освіжитися прийняв ще раз душ, та почав збиратися. 

Нічний клуб зустрів мене гучною музикою та великою кількістю п'яних людей. Я швидко протиснувся крізь танцюючий натовп і направився на другий поверх у VIP - кімнату, де на мене вже чекав Тьома разом з іншими Прайдами. 

- Усіх з прийдешнім Новим роком! - весело привітаюся, зайшовши у велику та простору кімнату. 

- О, які люди! Ну нарешті! І тебе з прийдешнім! Ура, Влад прийшов! - одночасно почало лунати з усіх куточків кімнати. 

Більшість друзів я не бачив майже пів року, тому привітавшись з усіма, швидко присів на вільне шкіряне крісло. І не встиг навіть оком моргнути, як біля мене опинилася Сніжана. Довгонога блондинка в шикарній сукні, як на мене, занадто відвертим декольте. Моментами мені здавалося, що її груди ось-ось вислизнуть, та й нижня частина плаття ледь прикривала п'яту точку. 

Не розумію чому дівчата вважають, що оголивши свої пікантні частини тіла, вони стають сексуальніші? Звичайно, більшість хлопців ведуться на це, та для них це лише одноразова розвага й не більше. Особисто мені не хотілося, щоб моя дівчина так одягалася, й так поводилася. 

Сніжана звичайно симпатична дівчина, та все ж, не реально приставуча і легко доступна. Вона чомусь вбила собі в голову, що неодмінно повинна стати моєю дівчиною. Та вона мене зовсім не цікавить, і здається красива, розумна й фігура, те що треба, та все не те. 

А потім наше святкування пішло в сам розпал, усі пили, веселилися та танцювали. А коли до опівночі залишалося лише п'ять хвилин, і всі готувалися до зустрічі Нового року, я вирішив вийти на вулицю. І не для того, що подихати свіжим повітрям, а щоб банально заховатися від Сніжани. 

Я чудово знав про дивну традицію з поцілунком рівно опівночі, яка уже упродовж багатьох років була фішкою цього клубу. І мені дуже сильно не хотілося потрапити в обійми цієї набридливої блондинки. Саме тому, я вирішив трохи прогулятися, а після настання Нового року повернутися до друзів та продовжити святкування. 

Користуючись нагодою, вирішив набрати батьків та привітати з прийдешнім святом, та дуже швидко про це пожалів. Оскільки, коли мама дізналася де і з ким я зустрічаю Новий рік, почала читати мені лекції про хорошу поведінку. А також бажати, щоб у цьому році я зустрів добру, скромну, милу та щиру дівчину, яка б змогла мене змінити в кращу сторону. Саме тому, посилаючись на бажання іти святкувати, я швидко попрощався з матір'ю, та направився в середину закладу. 

Та як тільки я зайшов в зал, то відразу зрозумів, що попав якраз на найромантичніший момент цього вечора. І  закотивши очі, уже збирався знову вийти в коридор, як раптом натрапив на одинокий силует, який стояв недалеко від мене. 

Це була маленька та тендітна дівчина, яка стояла до мене спиною. Мою увагу привернуло неймовірно красиве та довге волосся, яке спокусливо спадало по оголеній спині. Обличчя дівчини я не бачив, про те чомусь був впевнений, що вона красива. Також, в голові закралася думка, чому така дівчина в цей святковий момент, стоїть тут зовсім одна?! 

Та раптом, незнайомка швидко повернулася і щосили помчала до виходу. Було помітно, що вона чимось засмучена, в її очах виблискували сльози, які вона ледь стримувала. І це не аби як мене здивувало, чому така красива дівчина плаче тоді, коли повинна веселитися та святкувати разом з іншими? 

Сам не розумію чому, та всередині я чітко усвідомлював, що не можу зараз відпустити її. І довго не думаючи, я схопив дівчину за руку притягуючи до себе. Та не розраховував сили і незнайомка просто впала в мої обійми. Приємний аромат її волосся вдарив у мій ніс і від цього запаху мені наче зірвало дах. 

Я обережно притягнув її обличчя ближче до себе і не даючи можливості оговтатися, швидко накрив її губи своїми. Ну а що, традиції порушувати не можна, тим більше з такою красивою дівчиною. 

На декілька секунд дівчина наче завмерла, не розуміючи що тут відбувається, проте потім почала усіма силами вибиратися з моїх обіймів. Та це мене аж ніяк не зупиняло,  я лише ще міцніше стиснув її у своїх обіймах, ніжно зминаючи такі солодкі губи. 

І вона таки піддалася моєму напору та бажанню, невпевнено й обережно та все ж, незнайомка почала мені відповідати. Її тоненькі руки повільно лягли на мою шию, притягуючи ближче до себе. В цей момент всередині мене наче щось зірвалося, я втратив голову й уже більше ні про що не міг думати, окрім її губ. Таких ніжних, солодких та бажаних, з кожною секундою мені було їх мало, і я хотів ще і ще, бажав, щоб цей поцілунок не закінчувався ніколи. Вперше в житті я отримував таку насолоду, всього лиш від одного поцілунку, й що найважливіше, я відчував що їй теж подобається, і це зводило мене з розуму. 

Та раптом я відчув як маленьке та тендітне тіло ще більше при тислося  до мене, було зрозуміло, що її хтось ненароком штовхнув. Та мене це не зупиняло, я лише ще міцніше стиснув її у своїх обіймах, бажаючи захистити від усього світу. Про те, в дівчини здається були інші плани, з цього моменту вона наче прийшла до тями та з усіх сил намагалася вибратися з моїх обіймів. Неохоче, та я все ж піддався, з надією повторити поцілунок. 

В цей момент, незнайомка виглядала розгубленою та все одно не реально красивою. Її розпухлі від поцілунку губи та великі зелені очі, просто не давали мені шансу відвести від неї погляд. 

Дівчина теж розглядала мене з особливою цікавістю, її обличчя видавало масу різних емоцій. А все про що міг зараз думати я, так це про те, щоб притягнути її знову до себе й повторити цей нереальний поцілунок. 

Та не встиг я й з місця зрушити, як незнайомка не промовивши ні слова просто втекла. Я ж спантеличений залишився стояти на місці, не розуміючи що відбувається. 

Я звичайно очікував на те, що дівчина прийде до тями від шоку і почне фліртувати зі мною, не виключав і можливості, що знову полізе цілуватися, от тільки ніяк не думав що вона просто втече! 

О ні, ні, вона не втекла! Звичайно не втекла! - запевняла моя самооцінка - Швидше всього, вона зараз десь в дамській кімнаті скаче від щастя, розуміючи те, як їй пощастило цілуватися з самим Владом Соколовським! Зараз вона припудрить носик повернеться до мене, а тоді ми поїдемо до мене додому знайомитися ще ближче! 

Проте час йшов, а моя незнайомка все не появлялася. Тоді я вирішив сам відправитися на її пошуки, увірвався в жіночий туалет, перевірив усі кабінки, це звичайно виглядало дивно, та я повинен був упевнитися що її там немає. Потім відправився на бар, перевірив другий танцювальний зал та усі VIP - кімнати, проте її ніде не було. З кожною хвилиною моя впевненість у тому, що ця дівчинка все ще знаходиться в клубі, танула на очах. 

Чорт, вона й справді втекла! Якщо бути чесним, таке зі мною вперше! І я був злий, не реально злий на цю дівчину, мені за будь-що, потрібно її знайти! 

- Думай Соколовський, думай! - запускаючи п'ятірню у волосся, наказував сам собі  - Так, є! Мені потрібен Тьома! 

- Що? Які ще камери? - здивовано запитав друг, дивлячись на мене, не мов на божевільного - Бро, ти де вже встиг набратися! 

- Тьома, ти мене чуєш? - ричу крізь зуби - Мені потрібно подивитися камери спостереження клубу! 

- О, Влад! А ти куди подівся? - зовсім не вчасно, появилися Сніжана - Я тебе по всюди шукаю! - промурликала дівчина, обнімаючи мене за шию. 

- Сніж, не до тебе зараз! - ричу, віддираючи її від себе. 

- Милий щось трапилося? - стурбовано запитала дівчина, не бажаючи від мене відставати. 

- Мені тебе ще довго чекати? - поцікавився я у друга, питання Сніжани я вирішив проігнорувати. 

- Стоп. Так ти серйозно? - до хлопця здається тільки зараз почало доходити, що я не жартую. 

- Невже я зараз виглядаю на людину яка вирішила пожартувати? - туго думність друга уже починала мене бісити. 

- Так я... Просто... - якось збентежено почав хлопець, усі присутні з цікавістю витріщалися на нас, не розуміючи що тут відбувається. 

- Тьома! Я не жартую! - процідив крізь зуби, ледь стримуючи себе. 

- Все, все, зрозумів! - швидко піднімаючись з крісла промовив друг. Ну нарешті, з полегшенням подумав я виходячи в коридор. 

- Так що трапилося? - нетерпляче запитав друг, як тільки ми вийшли в коридор. 

- Мені потрібно знайти одну дівчину! - швидко пояснюю. 

- Ти зараз серйозно? - з кривою посмішкою запитує друг - Це і є твоя серйозна справа? 

- Тьом, я прошу тебе! - важко видихаючи - Просто скажи своїй охороні нехай покажуть мені ці чортові записи, та йди гуляй хоч до упаду! - в кінці я уже перейшов на крик, бажаючи, щоб хлопець на кінець мене почув. 

- Та що ти так кип'ятишся? Все зараз буде! - заспокоював друг кладучи руку мені на плече. 

- Тепер ти можеш іти - стримано кажу, коли Тьома наказав одному з охоронців надати всю інформацію яка мене цікавить. 

- О ні, мені також цікаво глянути на дівчину яка так зачепила самого Влада Соколовського! - весело видав друг сідаючи на сусіднє крісло. 

Камера центрального холу за зняла той самий момент поцілунку, чесно кажучи трохи дивно спостерігати за собою з боку. 

- Боже, який романтичний момент! - не втримався від сарказму Тьома - Жаль тільки, що обличчя дівчина не видно! - розчаровано похитав головою друг. 

Та для мене це не було головним завданням, її образ і так закарбувався в моїй пам'яті, зараз важливо зрозуміти куди вона зникла і найголовніше, як її знайти? 

Переглянувши усі камери я зрозумів, що незнайомка після поцілунку і справді втекла з клубу. Це чудово було видно на камері з центрального входу. Також мене вразила реакція дівчини на сніг, вона наче мала дитина раділа такій погоді, заставляючи усіх присутніх мимоволі посміхнутися. Уже давно я не бачив виявлення таких щирих почуттів простим речам, саме тоді я зрозумів дівчинка дуже сильно відрізняється від знайомих мені дівчат. 

- Чорт! - розчаровано видаю, коли розумію що нічого нового я не дізнався. Я сподівався побачити машину в яку сіла незнайомка й таким чином знайти її, та дівчина просто пішла вулицею. І тут не зрозуміло, або вона живе десь поблизу, або машину вона впіймала десь по дорозі. 

- І що далі? - запитав Тьома, спостерігаючи за тим як дівчина зникає з камер. 

- Не знаю! - роздратовано кидаю, потираючи свого лоба - Та мені потрібно її знайти! 

- Влад, ти ж розумієш, що це практично не можливо?! 

- Чому не можливо? Вона ж якось сюди потрапила? Є якісь запрошення? Можливо вдасться знайти людей з якими вона тут була? - не здавався я. 

- Та що ти причепився до тієї дівки? - роздратовано кинув Тьома - Я тобі в тисячу раз кращу зараз знайду, і бігати за нею повір не прийдеться! 

- Та пішов ти! - ледь стримуючись ціджу крізь зуби й швидко виходжу за двері. Зараз мені просто необхідно подихати свіжим повітрям, щоб хоч трохи прийти до себе. 

Вийшовши на балкон я відчув як холодне морозяне повітря вдарило в моє обличчя, а тисячі маленьких сніжинок кружляли навкруги. Відразу чомусь згадалася незнайомка, яка кружляє посеред цієї хурделиці. Дивно, та раніше я ніколи не звертав уваги наскільки це красиво, дивитися як просто іде сніг. 

- Ти в порядку? - позаду мене почувся голос Тьоми. 

- Угу. 

- Слухай бро, я справді не хотів нічого поганого сказати... - невпевнено почав хлопець, стаючи поруч зі мною та обпираючись руками об поруччя. 

- Забий! - коротко кидаю, оскільки й сам не розумію чого так в збісився. 

- Я просто хочу зрозуміти, чим тебе так зачепила ця мала? З вигляду нічим не примітна собі дівчина, тобто, без образ та в тебе і набагато кращі були! 

- Поцілунком! - коротко видаю, а тоді трохи повагавшись все ж вирішую пояснити - Пам'ятаєш я розповідав, що ніколи заплющую очі під час поцілунку! Я ніколи не розумів для чого це робити, а усі ці фільми в яких пристрасно цілуються з заплющеними очима, вважав дешевою мелодрамою. Багато дівчат навіть ображалися на мене за це, та як би я не старався у мене не виходило! - я важко видихнув і згадуючи наш поцілунок, ледь посміхнувся, а тоді додав - До сьогоднішнього дня! Розумієш, я не знаю що ця дівчина зробила, та такого я ще ніколи не відчував! 

Мені важко давалися ці слова, я не привик показувати свої почуття, та зараз мені необхідно було пояснити другові, що це й справді для мене важливо. А ще я був впевнений, що він мене зрозуміє. 

- Ну і ну! - здивовано каже друг - Не парся, знайдемо ми твою Попелюшку! - хлопаючи мене по плечу, весело додає хлопець. 

На вулиці ставало все холодніше, саме тому ще трохи постоявши, ми відправилися в середину. Бажання святкувати у мене зовсім не було, усі мої думки були забиті незнайомкою, і планом як її знайти. Саме тому, я вирішив поїхати додому, та перед цим впіймав декілька симпатичних дівчат і поцілував. Проте з ними все було як завжди, я не відчув і одного відсотка тих емоцій, які вирували в мені з незнайомкою.