Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

– Ооо… – здивувалася я. Щось новеньке. – А коли це я його гнівила?

– Ти вчора… точніше, сьогодні прийшла майже о другій годині ночі. Ти ж знаєш, що порядні дівчатка давно сплять уже вдома о такій порі.

Я хмикнула й добру хвилину перетравлювала мамині слова. Виявляється, я – не порядна, бо вперше за вісімнадцять років я ослухалася батьків і прийшла додому о другій годині ночі, святкуючи з друзями своє повноліття?

– Я не хочу брати участь у цій розмові, бо ми знову посваримося, – підійняла я руки вгору й наважилася розвернутися до виходу, як мене знову настиг мамин голос.

– Стасю! Стояти! – зупинила вона мене в звичній для батька манері.

Вічно вони наді мною знущаються. Я наче солдат якийсь, що постійно повинен виконувати їхні команди. Невже не розуміють, що я – дівчина? Я хочу лиш звичайних речей, які можуть дати батьки: тепла, любові та підтримки.

***