Читати книгу - "Час смертохристів. Міражі 2077"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Починався ранок. Сонце сходило від кам'яних бастіонів, якими закінчувався Атлантичний океан, й піднімалося над Ньюфаундлендом і Лабрадором. У весняному, ще холодному тумані, нечітко вимальовувалися темно-сірі силуети велетенських літаків. Гайдук автоматично порахував їх — понад три десятки. У східному секторі аеродрому причаїлися винищувачі-бомбардувальники F-160 вертикального злету — пласкі чорні безформенні платформи, що панували в стратосфері. Вежа управління авіарухом, схожа на середній нью-йоркський хмарочос, випливала з імли. Під'їзні доріжки ще були пунктирно позначені синіми нічними вогнями; полем снували важкі армійські траки для перевезення боєприпасів.
Лімузин перетнув злітну смугу і подався на кінець поля. Неподалік потужних радарних антен стояв літак, якого ще ніколи в житті не бачив Гайдук. Це був величезний старий «Ланкастер-27» — легендарний транспортний біплан з вісьмома двигунами — по чотири в ряд на кожне нижнє крило. Літак був побудований років сорок тому, коли владу в ООН захопили божевільні «зелені» й нав'язали людству — під приводом боротьби з кліматичними змінами — самовбивчі обмеження у викидах вуглецю та споживанні пального. На темно-сірому двоповерховому фюзеляжі літака був намальований великий червоний хрест на квадратному білому полі. Літаючий госпіталь, який міг одночасно перевозити до 400 поранених, був обладнаний двома операційними і трьома перев'язочними приміщеннями. Лімузин впритул під'їхав до розчахнутого черева літака. Частина його лежала на землі й слугувала мостом для завантаження контейнерами, закамуфльованими під кольори пустелі. Стояв звичайний для такої ситуації гамір. Сержант, що керував завантаженням контейнерів, лаявся з водіями, аби не порушували центровку літака. Дві жовтогарячого кольору цистерни з пальним присмокталися шлангом до правого і лівого крил. По них бігали механіки, поралися біля двигунів. Гайдук помітив, що на нижніх крилах біплана прокладено спеціальну доріжку, огороджену сіткою. «Невже вони виходять на крила під час польоту?» — жахнувся Гайдук.
Ніхто не звертав уваги на приїжджих, які мовчки стояли неподалік лімузина. Божена трималася осторонь, поправляючи на вітрі хустку, щоб не відкрити обличчя. Нарешті до Гайдука підійшов немолодий офіцер у формі розвідника ВПС Конфедерації, віддав честь і попросив паспорт. Зробив якусь позначку у лептопі, потім чемно сказав:
— Рекомендую викинути одяг. На ньому є маячки.
Гайдук мовчки простягнув офіцеру пакет з одягом, в якому прийшов до Білого дому. Непоганий темно-синій, кольору «нейві» костюм за 200 глобо, світло-рожевий галстук. Нові черевики. Шкода.
Офіцер потер долонею сиву борідку:
— Дозвольте взяти на час рейсу шкатулку. Потім повернемо.
Гайдук віддав шкатулку з пістолетом та подарунком першої леді і грамоту Президента Конфедерації. Гроші й геджет-комунікатор завбачливо сховав до кишені.
— Як летимо, капітане?
— Летимо в Європу, куди — не маю права сказати. Вірніше — не знаю. Все залежить від ситуації. Адже ви знаєте, що в Європі війна.
Всюди війна. Ніким офіційно не оголошена, повзуча, перманентна, глобальна війна.
Сонячне тепло з'їдало туман. Ревище двигунів заповнило злітну смуту, з якої один за одним стартували бомбардувальники і відлітали у напрямку затоки Гудзон, а звідти до Північного кола. Самотність і безнадія охопила Гайдука. Ліс навколо бази ще оточували смуги снігу, як у тайзі, а у Вашінгтоні, на Канал-Роуд, цвіли рожеві й жовті маленькі айстри — Лінда старанно поливала їх. Там залишилося його життя. Цистерни повільно від'їхали від літака, залишаючи гарячий слід у прохолодному просторі летовища.
Сивий офіцер приклав долоню до козирка старенького авіаційного кашкета.
— Прошу заходити, пані і панове. Від імені авіакомпанії «Літаючі гроби» вітаю вас на борту «Кульгавого дракона». Летіти нам довго, до двадцяти годин, чи долетимо — невідомо, шлях небезпечний. Але екіпаж надійний, веселий, молодий — всі пілоти старші за мене (він весело підморгнув мовчазним Гайдуку і Божені), але є вдосталь алкоголю і смачної їжі. Прошу, мадемуазель.
Першою він галантно пропустив Божену.
Гайдук попрощався з хлопцями з лімузина, помахав рукою стрільцю, який стирчав на даху «Каділака», і подався по трапу у непривітне черево «Кульгавого дракона». Величезний люк одразу почав зачинятися, і у літаку стало зовсім темно.
За мить до цього до літаючого госпіталю залетів невеличкий дрон й сховався в порожній операційній, сівши на безтіньову хірургічну лампу.
Літак повільно рушив довгою бічною доріжкою до початку злітної смуги, щоб зайняти чергу за бомбардувальниками, які з гуркотом злітали один за одним у холодне небо Канади.
10.
22 квітня 2077 р.
ОПЕРАТИВНИЙ НАКАЗ № 1377/2554 ОТ
Таємно
Всім прикордонним заставам, пунктам і постам переходу держкордону
Всім розвідувальним підрозділам прикордонної служби.
Всім земельним і волосним Управлінням Державної Варти України.
Всім агентам ДерВару, співробітникам поліції і службовцям військової жандармерії
Орієнтую, що виконавчий директор українсько-американського Бюро науково-технологічних обмінів, він же генерал-хорунжий Головного управління військової розвідки України Гайдук Ігор Петрович, який 21 квітня ц.р. зник зі столиці Конфедерації Держав Північної Америки м. Вашінгтон у невідомому напрямку і який звинувачується у причетності до вбивства заступника директора Бюро В. Безпалого, а також у інших тяжких державних злочинах, має з'явитися на території України.
НАКАЗУЮ:
у разі спроби Гайдука І.П. перетнути державний кордон України або при виявленні його на території Держави затримати і доставити до штаб-квартири ДерВару (Київ, ВолодимирськаЗЗ/37).
Гайдук озброєний і надзвичайно небезпечний. Має бойовий досвід офіцера спецназу розвідки.
Про всі підозрілі переміщення й спроби нелегального перетину держкордону доповідати мені особисто.
Директор Державної Варти України.
Юлій Мережко
***
22 квітня 2077 р.
10.00 AM
Президенту Конфедерації Держав
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Час смертохристів. Міражі 2077», після закриття браузера.