Читати книгу - "Веле Штилвелд: Сни далеких світів, Веле Штылвелд"

У небесах серед зоряного плетива і планетарних танців відбувалося щось абсолютно непередбачуване. Корабель, призначений для плавного орбітального зчеплення з планетарним супутником, опинився в недоладній ситуації. Немовби стародавні боги вирішили пограти у свої загадки зі світськими створіннями або, можливо, просто переплутали карти у космічному навігаторі. Або щось пішло не так...
Передбачалося, що їхній рейсер спершу орбітально зачепиться за місцевий планетарний супутник, але стародавні боги або спочатку заборонили до нього підліт, або він просто виявився пририсованим до конкретної планетарної карти простору. Так що корабель переселенців вийшов прямо на планетарну орбіту і був просвічений та облучений якоюсь просто неймовірною життєвою енергією. Тут усе й почалося – найнепередбачуваніше.
У різний час корабельна матінка-трудівниця мала планово видавати на день не більше семи особин нових немовлят від зародків земних, зачатих ще на Землі. Але вони чомусь стали окуклюватися і пробуджуватися всі майже одночасно. З цим потрібна була масова висадка на планету богів роями непідготовлених і невихованих немовлят, оскільки вони лізли на світ, наче їх стимулював якийсь досі не відомий опромінювач життя...
Малюк і кіборг Джейсон були від цього в шоці. За всіма новонародженими майже одночасно вже не було можливо встежити... Корабельна матінка-трудівниця, зазвичай розпоряджаючись зародками земних створінь з обережним плануванням, виявилася в повній розгубленості.
Замість того, щоб видавати по сім особин на день, як належить за інструкцією, несанкціоновані заздалегідь зародки почали просипатися і вилазити зі своїх "коконів" наче за командою. Ось чому масова евакуація на планету богів новоприбулих немовлят стала просто необхідністю.
Але не підготовлені і невиховані немовлята, які раптом висипалися на поверхню планети, наче вона була останнім збірним пунктом призначення їх у далекому космосі, самі по собі могли стати новою проблемою для достатньо стародавньої і мудрої планети колишніх земних богів.
– Та на них не настачишся ніяких воспітел, чи бодай би вихователів  когнітивних, – крякнув у підсумку зненацька Джейсон, наче несподівано потрапивши у скрутну ситуацію, бувалий корабельний дядько.
– Якби я був простенькою провінційною тіткою-матіркою, тільки й сказав би: «Залет!» А так, формена нештатна ситуація…
Малюк і кіборг Джейсон, які залишилися на кораблі, просто були в шоці від того, що відбувалося. Вони дивилися, як новонароджені створіння шукали свій шлях, немов рослини, які спонтанно пробиваючись крізь стіни незнайомої реальності, невпинно лізли на світ, подібно до того, як і земні рослини прагнуть до жовтого Сонця.
За всіма народженими майже одночасно вже було неможливо встежити. Судячи з усього, випромінювач життя, з яким зіткнувся корабель, мав свої власні, досить незвичні, плани для цієї вже досить сумнівної експедиції.
Таким чином, непередбачувана пригода почалася якось самостійно, залишивши за собою слід в історії перших космічних колисок, відомих у Всесвіті, додавши при цьому нового значення виразу: "Вони лізуть на світ". Але першим запідозрив щось недобре Джейсон:
– Малюк, – вигукнув він. – Чи не твої це буйні еротичні фантазії? Ти ніяких важелів-кнопочок тут не натискав? Не для тебе ж, божевільного, всюди закріплені захисні ковпачки червоного кольору? Або тобі ні про що не говорить така традиційна захист від дурнів?! – А я що, я нічого й не робив. Я до неї ні разу не торкався. Просто, коли грав з нею в керлінг, трохи передвинув на ній якісь важелі... І то не насправді, а просто зачепив... попою.
– З ким, з ким ти грав у керлінг, дивак?
– З фрау Кукса. Вона ж завжди тут присутня у вигляді нейронного контура.
– І що може ця вона, він, воно?
– Та практично все. Її ж майстрував для мене Сорник.
–  А це ще що за сутність? – здивувався кіборг.
– Якщо коротко, віртуальний творець людських снів. Тільки не заморочуйся про це. Прийде час, я тобі про нього розповім. Поки ж знай, що він рідкісний тихушник, так що й я поки про нього промовчу...
– Давай про все поки що по порядку...І про фрау Куксу, і того собі Сорника. Тобто звиняйте, але по-людському. Сміттяра…
– Коли я і поскаржився фрау Куксі на самотність... Так, вже, погодилася фрау Кукса, і пообіцяла мені веселу галасливу компанію. От відтого-то вони всі і полізли на світ.
– А де зараз сама ця нестерпна сердобольна фрау Кукса?
– Саме зараз вона якраз приймає пологи.
– Та звідки вона тільки взялася на наші голови? – відчайдушно запричитав Джейсон. – Адже там же працює автоматичний пологоприймач?!
І тоді Малюк розповів Джейсону, що крім них на планетольоті у стислому нейронному вигляді присутня безліч обслуговуючого персоналу, серед яких і живе сама язвительна фрау Кукса, і її віртуальний творець – хай вже буде інформаційний Сміттяр.
– А що ця ефемерна фрау може? – на всякий випадок перепитав малюка Джейсон.
– Так, фрау Кукса практично все, – відповів малюк, і став перераховувати всі вміння ще одного віртуального жителя планетольота.
"Ну, по-перше, фрау Кукса здатна контролювати всі системи нашого планетольота. Вона може керувати двигунами, системами життєзабезпечення, навігацією та багатьма іншими", – почав перераховувати Малюк
"Крім цього, вона володіє унікальними навичками аналізу даних. Фрау Кукса здатна обробляти величезні обсяги інформації і надавати нам необхідну аналітику для прийняття рішень. Завдяки їй ми можемо швидко адаптуватися до змінних умов у космосі і приймати ефективні заходи для забезпечення безпеки та успішного виконання місії".
"Крім того, фрау Кукса володіє високим інтелектом і креативністю. Вона може створювати нові алгоритми і стратегії, що допомагають нам вирішувати складні завдання. Її аналітичний і логічний підхід до проблем робить її цінним членом нашої команди".
"Але найцікавіше в ній, мабуть, її здатність до емулювання людських емоцій. Фрау Кукса може розуміти і враховувати наші емоційні стани, що робить наше взаємодію з нею більш природним і продуктивним".
"Так що, загалом, фрау Кукса – справжній багатозадачник і незамінний член нашої команди, як вирішувач усіх цих завдань", – закінчив Малюк свою розповідь. – Слава космічному Провидінню, що наша планетарна повитуха така емоційна, і їй, як будь-якій емоті-структурі, можна буде пояснити і всі шкідливі наслідки її, скажімо так, родотеки... Ми ж сюди прислані творити заново ветхозавітне людство, а створювати новітню просунуту обитель врятованого людства. І на тому все! Ті ж, хто виявиться тут, вже врятовані, якщо тільки не допустити тут поспішного перепродукції немовлят.Бо кожного дня їх має з'являтися не більше семи. Втім, з цим вже було пізно. Не врахована кількість непідготовлених до зустрічі з планетою богів немовлят вирвалася в надзвичайно незнайоме їм життя. Так що хоча б ти не шукай тут крайніх, друже...».