Читати книгу - "Дівчинка, яка вижила, Вікторія Ван"

Але я швидко відігнала ці думки. Лист у моїй кишені був справжнім. Совка, що його принесла, була справжньою. Магія в мені — теж реальна. Я мусила вірити в це, інакше все, що я пережила, не мало сенсу.

Я пройшла всередину вокзалу і почала шукати платформи 9 і 10. У натовпі було важко зосередитися, але я швидко знайшла правильний напрямок. Тепер залишилося лише одне питання: як мені потрапити на платформу 9¾?

Я стояла між двома платформами й оглядалася. Ніхто з людей навколо не здавався таким, хто б знав про існування магічного світу. Усі вони виглядали звичайними, не помічали нічого дивного. Може, я повинна була просто… бігти крізь стіну, як у книжках?

Мій розум опирався такій думці — здавалося, що це божевілля. Але що я могла втратити? Тепер я стояла перед цим вибором — залишитися на місці, повернутися до старого життя або зробити ще один крок у невідомість.

Я вирішила діяти. Зібравши всю свою сміливість, я втягнула повітря і рушила вперед до стіни між платформами. Моє серце калатало в грудях, ноги ставали ватяними, але я не зупинилася.

І раптом — я пройшла крізь неї. Світ змінився в одну мить. Платформа 9¾ відкрилася переді мною в усій своїй чарівній красі: старовинний паровоз, сміх дітей у мантіях, батьки, які обіймали своїх дітей перед відправленням. Це був інший світ — світ магії, світ, до якого я належала.

Я стояла посеред цього казкового місця, дивлячись навколо, і вперше за багато років відчула, що знайшла своє місце. Я не була більше замкнена у тілі дитини. Я більше не була самотньою.

Незабаром поїзд мав вирушити до Гоґвортсу, і я, взявши свій квиток, сіла в купе, намагаючись обміркувати все, що сталося. У вагоні було тихо, лише кілька інших учнів розмовляли між собою. Я притулилася до вікна і подивилася на платформу, на те, як батьки махали своїм дітям на прощання. Мені ніхто не махав, але я цього й не очікувала.

Це був початок чогось нового. Щось більше чекало на мене попереду. Я більше не була тією, хто чекає на спасіння. Я була тим, хто створює своє майбутнє. І попереду був Гоґвортс — місце, де я нарешті мала знайти себе.