Читати книгу - "Одного разу я прокинулась і перетворилась на..., Ліна Діксон"

Алан, побачивши команду, встав з-за столу та, привітно посміхнувшись, підійшов до них, потиснувши кожному руку. 

-Привіт), як я вас давно не бачив, хлопці), - промовив чоловік.

«Милий)», - подумала я, спостерігаючи за ним.

-Ми теж раді тебе бачити, Алан), - відповів Олівер, теж посміхнувшись. 

Я стала біля вхідних дверей, слідкуючи за ними всіма. Алан, привітавшись зі всіма, глянув і на мене та, знову посміхнувшись, підійшов до мене, також потиснувши мені руку. 

-А ви, здається, Кетрін Тейлор?)

«Все таки чоловіки у мене виходять шикарні», - задоволено подумала я.

-Так), - теж всміхнувшись, відповіла я. 

-Алан Едеван). Я про вас багато чув. 

Я гордо посміхнулась, промовивши: 

-Давайте на "ти", якщо ви не проти). 

-Без питань). 

Знайомство зі своїм персонажем, якого ти знала краще, ніж саму себе, відчувалося кумедно та незвично.

Даніель, злегка невдоволено закотивши очі, спостерігав за цим. Але його терпець увірвався, і хлопець впевнено перебив наше з Аланом знайомство: 

-Алан, ми до тебе по справі. 

Чоловік обернувся до нього та запитав:

-Знову щось розслідуєте?

Чоловіки почали розмовляти по справі, а я ж, спочатку будучи незадоволеною тим, що Даніель знову занадто багато собі дозволяє, стала в стороні, так ж само спостерігаючи за подіями.

Ми повернулися додому відносно пізно. Я повечеряла, побазікавши на кухні із Джейн. Вона була чудовою. Співчутливою, уважною, чуйною.

Із кожною миттю перебування тут мені все більше здавалося, що тут все було таким милим, близьким та ідеальним для мене… Люди, що оточували мене, були просто прекрасними. Такими, яким би я хотіла і в реальному світі бачити усе своє оточення. Розуміючим, чуйним, увічливим та щирим.

Окрім Даніеля, звісно. До моєї свідомості навіть уже приходили думки якось переписати цього героя, дуже він уже дратував мене. І як би я не намагалася спробувати переконати себе у протилежному, адже знала, що у нього було важке минуле, у нього немає нікого із близьких людей, але це не перекривало моє незадоволення та обурення його поведінкою відносно мене та й його самого. Можливо, моментами через це я відчувала себе егоїсткою у відношенні до нього в першу чергу як до людини, не важливо, вигаданої, чи ні. Проте зі своїми емоціями я не могла нічого вдіяти, тому вирішила чекати та спостерігати. В тім, місцями я заспокоювала себе тим, що на даному етапі розвитку сюжету моя героїня також недолюблювала його, тому, може, моя неприязнь до нього абсолютно нормальна? Кетрін закохалася в нього, можливо, і мені вдасться?

Із такими думками я поринула у сон, відчуваючи незрозумілі почуття у своєму серці.