Читати книгу - "Незабутнє кохання, Victoria Chukhriy"

“Ти малювала?” — запитав Джейсон, коли вони сиділи на кухні. Їхні розмови знову стали поверхневими, ніби вони не знали, як заглибитися одне в одного, як раніше.

“Так,” — тихо відповіла Еллісон. Вона не могла розповісти йому, як кожен її мазок був пронизаний думками про них, про їхнє кохання і ту прірву, яка повільно, але невпинно віддаляла їх.

“І що ти малювала?” — Джейсон спробував посміхнутися, але його усмішка була натягнутою.

“Море,” — відповіла вона, і в її голосі було щось більше, ніж просто опис картини. Це було їхнє море — їхні спогади, їхні почуття, їхні страхи.

Джейсон замовк, дивлячись на неї. Він зрозумів, що це море стало метафорою всього, що вони втратили і намагалися знайти. Його серце боліло, але він відчував, що їм обом потрібен цей час, щоб зрозуміти, чи можуть вони знову стати тим, ким були раніше.

“Я хочу побачити твою картину,” — тихо сказав він, намагаючись зробити крок до неї.

Вона повільно підняла погляд на нього, мовчки обдумуючи його слова. Запрошення показати свою картину було більше ніж просто бажанням побачити її роботу. Це був його спосіб спробувати знову відкритися для неї, проникнути в той світ, який вона створювала, і зрозуміти її почуття, навіть якщо це виявилося через полотно.

“Добре,” — відповіла вона після короткої паузи, підводячись з-за столу. “Підемо.”

Вони мовчки пройшли до її студії. Еллісон повільно підійшла до картини, зупинившись перед нею. Коли вона поглянула на своє полотно, серце знову защеміло. Це було море, яке несло в собі їхнє кохання та розбіжності — хвилі, що символізували як радість, так і біль.

Вона нахилила голову і відсунула полотно, відкриваючи його перед Джейсоном. Він довго стояв, мовчки дивлячись на картину. Його очі ковзали по зображенню, занурюючись у синьо-сірі відтінки хвиль, що розбивалися об скелі. Він відчув глибокий смуток і водночас силу, що відчувалася у кожному мазку.

“Це… неймовірно,” — нарешті сказав він, не відводячи погляду від картини. “Це так сильно нагадує те, що відбувається між нами.”

Еллісон нічого не сказала, лише кивнула. Вона знала, що Джейсон зрозумів, що вона вклала в цю роботу все своє серце, всі свої почуття і біль, який накопичувався протягом місяців. Вона створила картину, яка стала символом їхнього кохання — прекрасного, але нестабільного, як океан.

“Ти зобразила нас у хвилях,” — тихо промовив Джейсон, і його голос звучав майже шепотом. “Я бачу це.”

Він підійшов до картини ближче, торкнувся пальцями її поверхні, ніби намагався відчути те, що вона вклала в кожен мазок. Еллісон спостерігала за ним, і в її серці знову спалахнула надія. Можливо, між ними ще залишалося щось, що можна було врятувати. Можливо, цей момент був їхньою можливістю віднайти одне одного знову.

“Я не хочу втрачати нас, Еллі,” — сказав Джейсон, обернувшись до неї. Його очі були повні рішучості, але також страху.

“Я теж не хочу,” — прошепотіла вона, відчуваючи, як сльози набігають на очі. “Але я боюся, що ми вже зайшли надто далеко.”

Джейсон підійшов ближче, взявши її руки у свої. “Ми ще тут. Ми все ще можемо боротися за нас.”

Еллісон дивилася на нього, відчуваючи, як його слова пронизують її серце. Вона хотіла вірити йому, хотіла вірити, що їхнє кохання ще не зникло, що вони можуть знайти шлях один до одного, незважаючи на всі випробування. Але частина її все ще сумнівалася.

“Я не знаю, чи вистачить нам цього,” — відповіла вона тихо. “Але якщо ми спробуємо, то повинні змінитися. Ми не можемо продовжувати так, як було раніше.”

Джейсон кивнув. Він знав, що вона права. Їм обом потрібно було змінитися, знайти новий шлях для своїх стосунків, які вже не могли існувати у тій формі, що була колись.

“Я готовий змінюватися,” — сказав він, не відводячи погляду від її очей. “Якщо ти готова дати нам шанс.”

Еллісон стояла мовчки на кілька секунд, борючись із власними емоціями, і нарешті кивнула. “Я готова. Але це буде нелегко.”

Джейсон усміхнувся, трохи полегшено зітхнувши. “Нам ніколи не було легко, правда?”

Вони стояли поруч, тримаючи один одного за руки, і це було їхнім першим справжнім моментом єдності після довгого часу відчуження. Попереду ще був складний шлях, але вони зробили перший крок до того, щоб знайти новий сенс у своєму коханні.