Читати книгу - "Впізнай мене, Мар'яна Доля"

Мені сниться власне весілля.  Я в мереживній білій сукні. Руки в білих рукавичках стискають букет із білих троянд. Я йду по сходах у тому красивому будинку на березі моря. Бильця перил  прикрашені гірляндами з білих штучних троянд. Моє серце калатає так сильно, що, здається, от-от вистрибне з грудей. Але це  приємне хвилювання. 

Я йду по коридору до нашої спальні. Двері теж  прикрашені трояндами і червоними сердечками. Пальці торкаються ручки і повертають її.

Я роблю крок, двері відчиняються, і я увіходжу. Прямо переді мною  — велике ліжко, застелене червоним шовковим простирадлом. А на ньому обіймаються двоє людей — чоловік і жінка. Я підношу долоню до рота. Букет котиться на підлогу…

***

Я сіла на ліжку, важко дихаючи. Поруч поворушився Стас, але не прокинувся. Я обережно відкинула ковдру і поставила ноги на підлогу. Потім підвелася й пішла до ванної кімнати. Сполоснула обличчя прохолодною водою. Поглянула на себе у дзеркало. Все ще звикала до своєї нової зовнішності 

Пригадала, як перед самою операцією  попросила в лікаря:

 — Ви можете зробити мені нове обличчя? 

Він тоді усміхнувся:

 — Якраз це я й  планую…

 — Ні, я трохи неправильно висловилась. Можна мені стати зовсім іншою?

Лікар пильно дивився на мене:

 — Повірте, це не головне в житті…

 — Для мене — головне! — гарячково прошепотіла я. — Будь ласка! Я заплачу вам, скільки скажете. Правда, зараз я не маю нічого. Але я візьму кредит…

 — Перестаньте, — він махнув рукою. — Я в боргу перед Стасом, колись він дуже виручив мене. Я зроблю все, що зможу, аби ви стали гарненькою, як кінозірка. Ви ж це хотіли?

 — Так, — я кивнула. 

Хай думає, що  мені важливе гарненьке личко. Певно, у нього сотні таких пацієнток, які приходять і просять нове обличчя. Щоб бути схожою на красунь з Інстаграму…

 — Не хвилюйтесь, — сказав хірург. — Все буде в найкращому вигляді! 

***

І дійсно все було дуже гарно. Звичайно, моє обличчя ще не виглядало ідеальним. Воно було припухлим, шкіра червонувата, немов я довго плакала. Але, коли завершиться період відновлення, я матиму гарненьке личко з маленьким носиком, чіткими вилицями, пухкенькими губами і мигдалеподібними очима. 

Самі очі залишалися такими ж сірими. Але незабаром після операції я пішла до перукарні, щоб відрізати довге волосся. Воно почало сіктися і випадати.  Перукарка зробила мені дуже вдалу стрижку і запропонувала пофарбувати волосся. Я спершу засумнівалася, але потім вона відкрила на ноутбуці програму, яка могла підібрати будь-який колір волосся. Зробила моє фото і почала підставляти різні кольори.

 — Здається, це те, що треба, — сказала вона, дивлячись на мене. 

Я кивнула. 

Тепер моє волосся мало золотисто-каштановий відтінок і легкими кучериками спадало на вуха та шию. 

Усе  в мене тепер налагодилось. Я вже не робила спроб пригадати своє минуле. Хотіла просто бути щасливою поряд зі Стасом. Але саме тоді, коли я вирішила залишити колишнє життя позаду, воно знову почало стукати у мої двері…

Я повернулася до спальні, взяла з тумбочки мобільний і набрала в стрічці пошуку: “Адвокат Юрій Зотов”...