Читати книгу - "Ідеальний син, Ізмайлова"

"Ти - зірка, Еріко!" Вона простягає руку через стіл, щоб взяти мене за руку, і я опираюся бажанню висмикнути її. Єдине, що я маю спільного з Ліамом, це те, що випадкова фізична прихильність викликає у мене дискомфорт. "Дуже тобі дякую. Ти прийдеш на батьківські збори цього тижня, щоб допомогти з організацією?"

Я краще поїм бруду. "Гм, звичайно".

Офіціантка приносить мою каву, що дає мені привід відсмикнути руку назад. Я не додаю ні молока, ні цукру. Мені подобається гірка і чорна.

"Ми повинні знову зібратися всі разом", - каже Джессіка. "Твоя сім'я і моя. Сумно, що хлопці більше не тусуються разом. А Ханна й Емма ніколи не ладнали між собою".

"Так". Я мимоволі помішую каву ложкою, хоча п'ю її чорною. Цієї зустрічі ніколи не буде. Тайлер і Ліам більше не друзі, а Ханна активно недолюблює молодшу доньку Джессіки.

"Звісно..." - знизує плечима Джессіка. "Тайлер зараз проводить більшу частину свого вільного часу з дівчатами. Ти, мабуть, знаєш, як це буває. Б'юся об заклад, у Ліама мільйон подружок".

У роті пересохло. Олівія. Я повинна знайти її. "Взагалі-то, він ще ні з ким не зустрічався".

"Ні?" Вона піднімає брови. "Це дивно. Ліам... Ну, я завжди помічала, як він подобається дівчатам. Я навіть чула, як Емма та її подруги говорили про нього. Вона була дуже закохана в нього якийсь час".

"Так..." Мене нудить, коли я говорю про це. Знаючи в глибині душі, що я не можу це зупинити. Це як вантажний потяг, що мчить по колії. Ви можете кинути кілька великих каменів на колію, щоб сповільнити його, але зрештою він все одно проїде. Я дивлюся на свою каву, і мене накриває хвиля нудоти. "Вибач, Джесіко, але я щойно зрозуміла, що маю поспішати на зустріч".

"Ох". Вона кліпає своїми гарними блакитними очима. Цікаво, які очі в Олівії. "Що ж, було приємно знову тебе побачити, Еріка".

"Мені теж". Але я вже встала з-за столу і поспішно виходжу за двері.

Розділ 8

Олівія

У мене ніколи не було хлопця.

Я навіть ніколи не цілувалася з хлопцем. Ну, це неправда. Під час гри "Правда чи Діло" в середній школі я обмінялася кількома поцілунками в щоку. Але це не рахується. Це були не справжні поцілунки. Не такими, як у Медісон.

У Медісон вже було два хлопця. Зараз вона зустрічається з хлопцем на ім'я Ейден, і вони постійно цілуються. Здається, що я більше не можу нічого робити з Медісон без того, щоб Ейден не підійшов і не поцілував її у цей грубий, слинявий спосіб. Це навіть не схоже на хороший поцілунок. Якщо це і є поцілунок, то я можу почекати.

Але я відчуваю, що Ліам Кас не буде так цілуватися.

Я багато думаю про те, якими будуть поцілунки Ліама. Не тільки на уроках математики, а весь час.

Медісон красивіша за мене, але не набагато. За шкалою від одного до десяти, вона, мабуть, на сімку, а я, мабуть, на шістку. У мене каштанове волосся, і люди кажуть, що у мене гарні очі, але я знаю, що у мене занадто багато веснянок. У дитинстві у мене було багато веснянок на обличчі, і я читала, що вони мають зникати, коли ти дорослішаєш. Але мої дурні веснянки не хочуть робити те, що повинні. Так, вони стали світлішими, ніж були, але я все ще маю ці крихітні плями по всьому обличчю. Навіть попри те, що я мажуся сонцезахисним кремом щоразу, коли виходжу на вулицю, і маю гігантський капелюх з крисами, який мій молодший брат сміється з мене, коли я його ношу.

Ось чому у мене немає хлопця. Через мої дурні веснянки.

Не те, щоб мене не запрошували на побачення. Один хлопець запрошував мене на побачення на початку року, і він поводився як придурок, коли я сказала "ні", але він мені не дуже подобався. Я не хочу зустрічатися з будь-ким, щоб мати хлопця. Я хочу зустрічатися з хлопцем, який мені дійсно подобається.

"А ось і він". Я штовхаю Медісон, коли ми сидимо у величезній шкільній аудиторії. Я переконала її піти зі мною на дебати сьогодні, і вона погодилася лише тому, що в Ейдана футбольне тренування, тож їй все одно доведеться почекати. Подивитись прийшло кілька учнів та батьків, але аудиторія досить рідкісна. Я ніколи раніше не бачила дебатів, тож сьогодні це буде мій перший раз. Можливо, я дізнаюся щось про...

Ну, про що б вони не дебатували.

Медісон слідкує за моїм поглядом до сцени, де зібралася наша шкільна команда дебатів. І він там. Ліам. Боже мій, він такий гарний у цій блакитній сорочці на ґудзиках. І знову моє серце робить цю дивну річ у грудях. Якби я не знала краще, я б подумала, що мені слід звернутися до лікаря.

"Він такий гарячий", - бурмочу я, відкидаючись на спинку сидіння.

Медісон морщить ніс, на якому зовсім немає веснянок. У Медісон немає жодної веснянки, але вона завжди скаржиться на своє подвійне підборіддя. "Я не знаю, Лів. Він мені не подобається".

"Ти така дивна. Що тобі в ньому не подобається? Він же ідеальний і розкішний".

"Він..." Погляд Медісон повертається до сцени. "Я не знаю. Він просто здається дуже... Коли він говорить, він здається таким фальшивим".

"Що це взагалі означає?"

"Це важко пояснити. Я відчуваю, що всі інші справжні, ніби вони дійсно живуть своїм життям. Але Ліам - ніби актор,