Читати книгу - "Ідеальний син, Ізмайлова"

Я витріщилася на неї. "Про що ти в біса говориш, Мед?"

"Я просто кажу. Я відчуваю, що не довіряю йому повністю. Він фальшивка. Розумієш?"

Я не збираюся вказувати їй на те, що між Ейданом і Ліамом зрозуміло, хто заслуговує на більшу довіру. Ліам - студент-відмінник, він зірка і в команді з дебатів, і в команді з легкої атлетики. Натомість Ейден має кремезну статуру, завалив два предмети, а минулого року його ледь не виключили за бійку в шкільному коридорі. Якщо хтось і викликає у мене занепокоєння, то це Ейден.

Ліам привертає мою увагу, і, можливо, це моя уява, але, здається, все його обличчя сяє, коли він бачить мене, і він захоплено махає мені рукою. Чи можливо, що я подобаюся йому так само, як і він мені? Я маю на увазі, що він запросив мене прийти сьогодні. Може, так і є. Думки про це достатньо, щоб моє серце знову почало битися швидше. Ліам Кас. Боже, він такий милий.

Але потім він починає розмовляти з іншою дівчиною, яка стоїть на сцені разом з ними. Це Олівія Рейнольдс. У нас з нею однакове ім'я, але на цьому схожість закінчується. Вона в команді дебатів, як і Ліам, і вона справді розкішна. У неї шовковисте світле волосся, яке виглядає професійно укладеним, і вона повністю укладена. Несправедливо підтягнута, зважаючи на те, яка вона худа. Коли вона розмовляє з Ліамом, вони виглядають дуже привабливою парою. Між нами двома, Олівіями, вона явно вища.

Як я можу подобатися Ліаму, коли вона поруч?

Я намагаюся не думати про це.

До речі, Ліам просто блискучий під час дебатів. Я навіть не зовсім розумію, про що вони дебатують. Щось про транспорт між різними штатами. Це все дуже нудно, чесно кажучи. Але Ліам такий гарний оратор. Йому варто було б стати політиком чи ще кимось. Коли він говорить, всі так уважно його слухають. Навіть Медісон на дві секунди відривається від свого телефону.

Наприкінці судді радяться, і наша домашня команда виграє дебати. Я аплодую так голосно, як тільки можу. Медісон лише закочує очі. Вона не любить позакласні заходи, та й я, чесно кажучи, теж.

"То ти зараз підеш з ним поговорити?" - запитує вона мене.

"Що?" Мої очі злітають до передньої частини кімнати, де Ліам зараз розмовляє з Олівією Рейнольдс. Знову. Боже, вона справді гарненька. Це так несправедливо. "Зараз?"

Медісон пирхає. "Ти змусила мене висидіти всі ці тупі нудні дебати, а сама навіть не збираєшся з ним поговорити? Серйозно, Олівія?"

"Він зайнятий".

"І що? Перерви його".

"Я не можу просто заговорити з ним з нізвідки".

"Чому ні?"

"Це буде дивно".

"Серйозно, Лів". Вона підняла руку. "Я навіть не можу".

Можливо, якби Ліам не розмовляв з Олівією Рейнольдс, я могла б підійти до нього. Але я не помиляюся. Буде дивно, якщо я підійду до нього зараз. Я маю на увазі, він подумає, що я якийсь переслідувач чи щось таке.

Я починаю пояснювати це Медісон, але вона вже не слухає, бо Ейден увірвався в аудиторію, щоб знайти її. Він все ще у формі з футбольного тренування, і від нього тхне потом. Боже, невже він не міг прийняти душ перед тим, як прийти сюди? Перше, що він робить, це впивається губами в губи Медісон, і вони цілуються п'ять хвилин поспіль. Це так огидно. Я намагаюся не дивитися. Вони, мабуть, навіть не помітять, якщо я зараз піду.

"Привіт, Ейден". Медісон відривається від Ейдана на долю секунди, мабуть, тому, що їй треба віддихатися. "Скажи Олівії, нехай поговорить з Ліамом".

Моє обличчя палає. Я не здивована, що Медісон сказала своєму хлопцеві, що мені подобається Ліам, але все одно ненавиджу, що вона це зробила. Невже у нас з Медісон більше не може бути ніяких секретів? Плюс Ейден - найгірша людина, яку варто знати. У нього балакучий рот і він всім розкаже.

"Ліам Кас?" Ейден скорчив гримасу. "Ненавиджу цього хлопця. Він такий засранець".

"Чому він мудак?" - кажу я. "Він дуже милий".

Ейден пирхає. "Ага. Милий з тобою. У будь-якому випадку, ти могла б знайти кращого, Олівія ".

"Я так і сказала", - втручається Медісон.

"Неважливо", - бурмочу я.

"Все одно". Медісон хапає свій рюкзак зі свого сидіння. "Ми з Ейденом їдемо. Хочеш, підвезу додому?"

Я абсолютно не хочу сидіти на задньому сидінні, поки Ейден веде машину, бо він мусить цілуватися з Медісон і торкатися її ніг, поки вони їдуть. Я краще пройду дві милі додому пішки.

Ейден і Медісон виходять через задній вихід, а я сідаю на своє місце. Я, мабуть, справді переслідувач, бо все ще дивлюся на Ліама. Він так гарно вдягнений. Частина мене хоче сфотографувати його на телефон, щоб потім подивитися на нього. Я просто витріщаюся. Це жахливо. Але я не можу зупинитися. Ось чому я завалюю математику.

Ліам підходить до вчительки дебатів, місіс Ренделл, а потім розмовляє з привабливою жінкою років сорока, яка має таке ж темне волосся й очі, як у нього, а також схожий ніс. Я думаю, що це його мати. Він дуже схожий на неї. Здається, він дуже ввічливий з нею, і це добре. Я читала в Інтернеті, що це дуже добре, коли хлопчики добре ставляться до своїх матерів. Я не знаю, про що говорила Медісон. Як вона могла сказати, що не довіряє йому?

Поки більшість людей в аудиторії не відфільтрували, Ліам дивиться в аудиторію, і наші очі зустрічаються. На його обличчі знову з'являється усмішка, і я відчуваю тепле поколювання в усьому тілі. Я впевнена, що Ліам не дарує слиняві поцілунки, як Ейден. Б'юся об заклад, він цілується дуже добре.

Боже мій, він іде до мене.

Я спотикаюся на ногах, намагаючись стримати дурнувату посмішку на губах. Як посміхаються нормальні люди? Я ніби забула, як це робиться. Боже, він подумає, що я така невдаха.

"Привіт, Олівія", - каже