Читати книгу - "Нескорене серце: принцеса Ютен-Дора, Юліана Чава"

– Зовсім ні. Лише хочу почути це від тебе.

Якийсь час Джульєн мовчав, вилупивши на мене очі, а потім, все-таки, почав свою розповідь.

– Ви – старша донька у королівській сім’ї. У Вас є сестра Джессіка, яка молодша за Вас на два роки. Отже, їй – двадцять, а Вам – двадцять два. Ваші батьки – король Роланд і королева Ізабелла. Ви почали навчатися в чарівній академії, коли Вам було п’ять років, і успішно закінчили її у вісімнадцять. Зараз Ви є наймогутнішою чарівницею після Вашого батька, короля Роланда. Скоро мають відбутися Ваші заручини з принцом провінції Лоруель, його високістю Леонардом, – розповідав Джульєн, але, коли мова дійшла про принца Леонардо, він з усіх сил намагався приховати своє невдоволення, але я, все-таки, помітила, як він мало не процідив ім’я принца крізь зуби. У нього, що? Теж натягнуті стосунки з цим принцом? Певно, його високість, принц Леонардо, не такий вже прекрасний, яким його описала Джессі. Тим часом, Джульєн продовжував свою розповідь: – Між вами натягнуті стосунки. Але…

– Чому натягнуті? – я перебила хлопця. Може він знає? Хоча, як він може знати, коли цього не знає навіть Джессі. Але, обов’язково, мають бути якісь чутки про відносини цього Леонарда та справжньої Ешлі.

– Пробачте, принцесо Ешлі, мені, як і всім Вашим добропорядним підданим, невідомо це.

– Але ж є якісь чутки? – з останньою надією промовила я.

– Навіть, якщо вони є, я не чув їх, – знизав плечима Джульєн.

– Добре, розкажи мені, будь ласка, про королівство, – я вирішила, що базову інформацію про королівську сім’ю я дізналася, тепер потрібно дізнатися про саму країну, в якій я опинилася. Але Джульєн знову завис, і його очі розширилися. За мить, я зрозуміла, що це він оторопів від слова «будь ласка», тож я відразу виправилась: – Наказую розповісти.

– Як накажете, принцесо Ешлі, – слухняно погодився він. – Наше королівство поділено на кілька провінцій, Ютен-Дор – головна з них. На півночі знаходиться провінція чарівників – Лоруель, де править принц Леонардо, – Джульєн знову з огидою вимовив це ім’я. – На сході – провінція Люшеті, де живуть лише ельфи та феї, на заході – Дакоджа, провінція гномів і драконів, куди заборонено потикатися усім, хто не має родичів-драконів. А на півдні знаходиться Відьомська Долина. Там живуть відьми. Ютен-Дор – це королівська провінція, де відбуваються усі переговори, живуть найбагатші та найпривілейованіші. Колись давно, усі провінції були об’єднані в одну країну, але потім була дуже жорстока велика війна, і країну поділили на провінції. Єдиною столицею ніяке місто так і не обрали, тому вирішили, що кожна провінція буде управлятися самостійно. Але, незважаючи на це, головною провінцією вважається Ютен-Дор і його порядки поширюються на всі інші частини країни. Лише одна провінція відокремилась повністю – Відьомська Долина, яку краще було б назвати «Відьомською Пустелею». Там нічого не росте, адже переважають відьми злої магії. Минуло вже багато років, і зараз достеменно невідомо, як там склалося життя у відьом, ми втратили з ними зв’язок, так би мовити. У Люшеті є багато лісів, озер і річок. Багато хто вважає, що там – цілюща вода і приїздить туди на оздоровлюючий відпочинок. Про Дакоджу я вже розповідав, коли ми вперше зустрілись. На цих землях є дуже багато шахт і родовищ з дорогоцінним камінням, золотом і сріблом, тому з покон віку чарівники, феї та ельфи намагалися привласнити собі ці землі або хоча б забрати значну частку коштовностей. Дійшло навіть до того, що чарівники почали винищувати гномів і драконів, які жили у Дакоджі. Після великої війни, через яку країну поділили на провінції, було вирішено, що жити в Дакоджі і користуватись її шахтами зможуть лише гноми і дракони, а усім іншим, окрім родичів драконів, заборонено навіть потикатися туди, інакше – вони нікого не пошкодують. Між гномами і драконами було укладено такий союз: гноми видобувають чарівні мінерали в шахтах і віддають їх на поживу драконам, а самі дракони захищають гномів. Тепер про Лоруель. Це найдорожча провінція. Хоча там є багато вулканів, островів, що знаходяться в небі та різних екзотичних місць, де чатує небезпека. Прекрасна лише назва.

– Ти добре знаєш королівство.

– Так, принцесо, багато доводилось подорожувати в юні роки, – знітився Джульєн, але було помітно, що на його обличчі на мить проступив смуток, який він спритно приховав, – Що Вас ще цікавить?

Я згадала про бал. Я ж не вмію танцювати вальс! Хоч я була на шкільному випускному, але в нас була сучасна дискотека, а не бальний прийом наречених. Хто ж мене ще навчить танцювати, як не цей чарівник-дракон? Сподіватися, що Джессі скаже щось влучне, як сьогодні за королівською вечерею, поки я буду вигадувати відмазки? О, ні, так не піде. Я – принцеса і маю досконало танцювати. Усі погляди будуть прикуті до мене і принца – головної пари на завтрашньому балу. Але ж я не збираюсь одружуватись чи хоча б закохуватись найближчим часом та ще й у чарівній країні!

– Станцюй зі мною танець, який танцюють на балу, – попросила я.

– Принцесо Ешлі, Ви так хвилюєтеся перед зустріччю з нареченим, що навіть готові танцювати зі мною? – промовив Джульєн встаючи зі свого місця і підходячи до мене.

– Джульєне, я хочу, щоб ти мене навчив, – сказала я.

– Щоб я навчив Вас? – він спантеличено поглянув на мене. – Принцесо, ніхто не вміє танцювати на балу краще за Вас! Я не гідний навіть торкатися Вас, не те, що з Вами танцювати.

– Просто, уяви, що я – не принцеса, а звичайна дівчина із звичайного міста, як би ти її навчив танцювати? Покажи.

– Принцесо, пробачте, але Ви… Трохи дивна сьогодні. Може Ви захворіли? – він простягнув руку до мого обличчя, а потім запитав: - Дозволите?

– Так, – коротко відповіла я.

Джульєн ніжно торкнувся рукою мого лоба, трохи задумався і повернувся у своє вихідне положення.

– Ні, температури, здається, немає, – промовив він і всміхнувся.

Хоч хлопець сказав, що її немає, але зараз вона точно є і наближається, певно, до тридцяти восьми градусів, а на моїх розпашілих щоках, мабуть, вже тридцять дев’ять…