Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

Він кланявся так часто, що в мене почало мерехтіли перед очима. В цей час офіціантка принесла замовлення і поклала все це перед ділком. Від мене не сховалося те як на неї дивився Денис- так ніби хотів з'їсти. В моєму серці спалахнуло полум'я ревнощів. На мене він так не дивився. Тим часом місцевий історик з жадобою прийнявся за ковбаски з картоплею не забуваючи запивати їх вином. Він так захопився їжею, що забув про те , що збирався розповісти нам правдиву історію роду Ракоці. Я з Денисом терпляче очікували на те коли Андрій Петрович розпочне свою оповідку, та схоже,  шо він не надто поспішав. Нарешті Ірка не стрималася. 

-Здається ви хотіли нам щось розповісти.

Нагадала вона, ледь стримуючи своє роздратування. 

-О так. Звісно...- історик швидко допив своє вино. - Те, що вам розповів цей чоловік брехня. Всі знають, що у князя Матео була красуня дружина Анна - Марія яка закохалася в конюха на ім'я Януш. Невдовзі вона народила від нього дитину і все можливо б і обійшлося якби хтось не розповів про це графу. Дізнавшись про зраду дружини старий Матео звичайно ж розлютився і велів відрубати Янушу голову, прямо в дворі маєтку. 

Я здивовано дивилася на дідка. Щось його історія не надто відповідала тому, що ми щойно почули від нашого повіреного. Ні. Не виключно , що той не хотів розповідати про таке, але чомусь я уявляла Матео Рокоці молодим чоловіком, а не старим дідом, що одружився на молодій. А ось Ірці ця історія зайшла в саму душу. Вона уважно слухала його і в її очах палав вогник. Денис також вкрай уважно слухав цю байку, але не схоже було щоб він надто вірив в неї. 

-Янушу відрубали голову прямо на подвір'ї маєтку.- язик в історика почав заплітатися від випитого вина. - А свою дружину прекрасну Маріану він примусив дивитися на страту. 

-Анну-Марію. - автоматично виправила я. 

Дідок ніскільки не знітився. 

-Так звісно... Анну - Марію. 

Погодився він і підлив в опустівший келих ще вина. Денис непомітно заховав бутилку під стіл. 

-А , що було потім? - Ірка на відміну від нас щиро зацікавилася історією . 

-А потім він замурував свою дружину разом з немовлям в одну із стін в маєтку. В яку саме ніхто не знає, але кажуть, що ночами княгиня Тереза...

-Анна -Марія...- автоматично виправив його Денис, якому набридло слухати цю нісенітницю. 

-Так, Анна- Марія.- охоче погодився з ним історик. - Так ось... Кажуть , що вона ходить ночами по маєтку з власною головою в руках яка страшним голосом гукає свого коханця - " Януш! Януш!" 

Після цього дідок дістав з-під столу майже порожню пляшку і вилив залишки вина в келих. 

-Так то ж наче Янушу голову відрубали , а не графині. - нагадав Денис. 

Дідок роздратовано стенув плечима. 

-Вона ходить з головою Януша в руках і кричить " Януш! Януш!" - терпляче пояснив він. 

Після цього пояснення ми остаточно заплуталися хто кому відрубав голову і кого куди замурували. 

-А голову вона звідки взяла? - спробував таки все прояснити Денис. 

-Яку голову?

-Свого коханця. 

-Так її ж замурували разом з головою. 

В голосі місцевого історика забриніли нотки роздратування.

-А як же дитина? - втрутилася Ірка. 

-Яка  дитина?,- щиро здивувався дідок і голосно гикнув. 

-Що графиня народила від Януша.

-А , що з дитиною. Виросла мабуть і одружилася. Вибачте та мені вже час на лекції. 

Після чого він встав і похитуючись пішов з корчми. В дверях він зіткнувся з паном Володимиром і довго не міг з ним розминутися.

-Знову цей п'яниця тут вештався. - сердито пробурчав він , сідаючи на своє місце. 

-Ви його знаєте? - Поцікавився Денис. 

-Так звісно. Це старий волоцюга і п'яниця, постійно вештається по місту в пошуках якогось дурника, щоб той напоїв його. Любить видавати себе за історика і всім розповідає дурні байки. 

Я побачила як обличчя Дениса залилося рум'янцем, а Ірка нервово застукала пальцями по столі. Піаніст тим часом заграв щось епічне , чи то " Palladio" Вівальді , чи щось з Бергерсена. 

-Хоча, як я бачу...- пан Володимир кинув красномовний погляд на пусту тарілку і келих, на дні якого плескалося недопите " істориком" вино.- Ви вже познайомилися з ним. Напевно вже й історію встиг вам розповісти? 

Ми, всі троє винувато опустили голови, наче оті першокласники , що розбили вікно в кабінеті директора. 

-Він всім їх розповідає. Та нам вже час. В горах темніє рано, до того ж надвечір обіцяють сніг, а мені б хотілося повернутися додому сьогодні. 

Він рішуче підвівся і направився до дверей, а ми як оті гусенята поплелися за ним.