Читати книгу - "Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін"

— Тоді треба робити ноги, — підвелась Наталія. — Шкода, не встигли виспатись.

— Я, з вашого дозволу, дещо пораджу вам, — Гел також залишив крісло. — Поряд є таке місце, де гіпери вас не шукатимуть. Принаймні не шукатимуть до закінчення усього цього… страхіття.

— Будемо вам вдячні, — не відриваючи погляду від обличчя старого, мовила клонка.

Гел Каспет все ж таки переоцінив спроможності Служби Запобігання. Чи то через вимушений перехід Джи Тау на резервні канали зв’язку, чи то в результаті пошкоджень інформаційних мереж Золотої Планети, тактичні і контрольні звіти надходили із затримками. Інформація про те, що розшукувана Наталія Лао перебуває у будинку відставного професора Університету, місцевий координатор отримав лише за півтори стандартні години після появи там втікачів. У мирні часи така скандальна затримка призвела б до відставки десятка офіцерів і сержантів Служби.

Втім, мирні часи минули.

Координатор, маючи наказ контр-адмірала Блісса, надав інформації про місце перебування Лао пріоритетного значення. До будинку Гела Каспета відправили тактичну групу, яка знайшла господаря непритомним, а будинок порожнім. Старий учений пояснив, що зазнав нападу і не знає, що саме робили в його помешканні й куди потім зникли Наталія Лао і Самарро Каспет.

Розгорнутий у домі медичний модуль зайнявся його лікуванням, а бійці тактичної групи дослідили записи домашньої автоматики, які підтвердили факт нападу на господаря будинку та вказали шлях втечі клонки і Каспета-молодшого.

Судячи з записів, ті залишили будинок через підземний комунікаційний тунель. Відправлені туди «павуки» невдовзі зачепились за тепловий слід втікачів, рушили ним, проте подальшому переслідуванню завадили обвали стінок тунелю та підозріла біологічна активність. Пошуки у промисловій зоні, куди, згідно зі схемами, вів цей лаз, також не дали результатів. Бійці і кіборги обшукали цілі гектари безлюдних роботизованих цехів, градирень, складів, ремонтних майданчиків і транспортних терміналів. Ретельно перевірили записи охоронних систем промзони, звірили зі стандартними значеннями виміри технологічних приладів, датчиків та індикаторів. Жодних слідів — ані візуальних, ані теплових, ані одориметричних[7], ані вібраційних — вони не знайшли.

Після шести годин оперативних дій координатор наказав припинити пошуки. Новий небезпечний прорив ківсяків неподалік від промзони змусив його повернути тактичну групу на базу і передати контроль над районом Охоронним силам.

4

Поблизу поселення Ліфанія-шоста,

планета Тіронія (3КВ22:4),

система зірки Хаябуси (HD10647).

14 юна 417 року Ери Відновлення.

— Отже, ти той, на якого ми чекали? — Танга незворушно дивилась на людину, яку витягли з біологічного контейнера дві з половиною доби тому. Перед нею сиділа тендітна білявка з ідеально округленим обличчям ляльки, хвилястим жовтуватим волоссям і сіро-блакитними очима, котрі своєю крижаною невиразністю нагадували індикатори застарілих кіборгів. Все в цій людині-ляльці здавалось штучним, манірним й надмірно витонченим. Мешканцям індустріального світу ця несправжність здавалась уламком чужого, хворобливого і збоченого життя. Дражливою карикатурою на те, що вони звикли вважати зримим образом людини, що варта поваги.

Тіронійські Діти Атри[8], які першими побачили цю істоту, щойно звільнену від протиперевантажного гелю, вирішили, що з них познущалися. Попереджені єдиновірцями з Ноли, вони піднесено чекали на прибуття пророкованого Саошианта, а натомість зустріли живу ляльку. Зроблену на замовлення якогось хтивого багатія працівницю секс-індустрії. Навіть клони визнали недоречність та вульгарність цього створіння, вузько призначеного для втілення бридких фантазій.

Істинно віруючі, вони не насмілювалися висловлювати вголос свої сумніви. Проте в їхніх розгублених поглядах народжувалися та розгортались питання, що не отримували належної відповіді.

«Невже сподіваний Спаситель Осьового народу, — запитували очі вірних, — перед вирішальною битвою увійшов до тіла неповнолітньої повії? Для чого Йому така маска? Чи повірять у Його місію ті, хто побачить замість могутнього вождя ноланську ляльку?»

Танга не належала до тих, хто надавав великого значення тілесним формам, у які за потребою огортала себе Аша-істина, проте і в її гартованому єстві народився протест. Особливо її дратували очі прибульця (прибулиці). На тверде переконання Танги, очі Спасителя мали запалювати вірних на напружене та безумовне служіння. Проте в тих очах, які вона бачила напроти, не було й натяку на духовне полум’я вогненного божества.

«Світлоносцеві не личить мати такі пусті очі», — вирішила отаманша контрабандистів, а вголос мовила:

— Ми просимо тебе дати нам істинний знак Спасителя, щоб Діти Атри отверділи у вірі і сповнились рішучості.

— Я знаю звичаї нескореної Тіронії, — відповіла (відповів) людина-лялька. — Я готовий пройти випробування.

— Я кажу не про випробування, а про знак.

— Знак не забариться.

— Добре, — кивнула Танга після недовгого мовчання. — Йди за мною.

Вона повела людину-ляльку до нижніх рівнів старовинної виробки, яка тягнулась, наче нора велетенських щурів-ратанів, на північ від житлового купола «Ліфанії–8». Ці лабіринти ніколи не знали пасток і спостережних систем Джи Тау. Навіть у чорні часи придушення клонських повстань глибинна цитадель залишилась неприступною для бойових кіборгів і штурмових загонів Четвертого флоту. Втративши сотні бійців і роботів, карателі задовільнились тим, що підірвали в шахтних колодязях потужні термобаричні бомби.

Того дня вогонь поглинув Дітей вогню.

Клони вірили, що душі спалених оборонців й досі, за волею Благого Атри, блукають під землею невідомщеними та настороженими. Що вони незримо охороняють вкриті чорною кіркою зали, коридори і лази, доводячи до божевілля тих ворогів, які наважуються забратись до підпільного царства.

Випаленими тунелями Танга вела прибульця (прибулицю) до місця випробувань. Клони-охоронці мовчки йшли попереду і ззаду, готові померти за посланця благих Сил. Навколо простяглась непроглядна темрява, але ніхто не запалював вогнів. Танга і клони бачили у