Читати книгу - "Клятва на межі світу , Елісса Фенікс"

Ранок почався зі стуків у двері.
Софія розплющила очі, на мить забувши, де вона. Сонце ще не піднялося високо, кімната була оповита м'яким напівтемрявою, крізь вікна проникало золотаве світло.
— Готуйтеся, пані, — пролунав приглушений голос за дверима. — Володар чекає.
Їй не дали часу на роздуми.
Софія вдягнула темну сукню, що підкреслювала її талію, і хутряний плащ — вранці було прохолодно. Коли вона вийшла у коридор, Орін уже чекав.
Він виглядав так, ніби щойно вийшов із легенди — чорний мундир, високі чоботи, довгий плащ із золотистою вишивкою, що спадав на плечі. Його золоті очі блиснули, коли він оглянув її.
— Готова? — його голос був рівний, але в ньому було щось таке, що змушувало її нервувати.
Софія підняла підборіддя.
— А якщо ні?
Він усміхнувся.
— Тоді тобі доведеться бігти за мною.
Вони виїхали верхи.
Орін скакав попереду, його чорний кінь розтинав ранковий туман. Софія ледве встигала за ним, тримаючись у сідлі.
Довкола простягалися безкраї землі — високі пагорби, густі ліси, де віття дерев перепліталося в химерні арки. Час від часу вона помічала щось схоже на руїни — стародавні споруди, вкриті мохом і лозами.
Світ був прекрасним.
Але водночас він був чужим.
Їй потрібно було знайти свою роль у ньому.
Коли вони зупинилися на узліссі, Орін зіскочив із коня і простягнув руку.
— Йди за мною.
Софія вагалася лише мить.
Вона ступила в ліс, відчуваючи, як магія тут майже фізично витає у повітрі.
І раптом вона побачила це.
Посеред галявини стояв кам'яний монумент — висока плита з викарбуваними символами. Вони світилися блакитним сяйвом, ніби всередині каменю текла чиста енергія.
Орін зупинився перед нею, поглянув на Софію.
— Це древній вівтар, — пояснив він. — І він реагує на тих, хто не з цього світу.
Софія відчула, як її серце стиснулося.
Він знає.
Або підозрює.
Вона зробила крок уперед, намагаючись зберігати спокій.
— І що це доведе?
Його губи смикнулися у напівусмішці.
— Подивимося.
Софія знала: якщо вона не буде обережною, то це буде її кінець.
Але відступати було нікуди.
Їй доведеться зіграти цю партію до кінця.