Читати книгу - "Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов"

Я сидів удома за столом. Допивав каву, дожовував бутерброд. Голова трохи «потріскувала» після вчорашнього. Ну, ми й дали вчора із Серьогою! Брудні тарілки помию потім…

Дещо несподівано з повітря «зіткався» об'єкт. Прямо посеред кухні. Саме зіткався, інакше й не скажеш. Мені одразу чомусь згадався випадок на Патріарших ставках у Булгакова. Все відбувалося приблизно так само. Здивування наростало. А тим часом об'єкт поступово набував реальних рис, стали більш чітко проглядатися контури людини. Начебто, чолов’яга!? Нарешті, ця напівповітряна людина сіла на пуфік навпроти мене і почала розмову.

Отакої! Спочатку я трохи розгубився, ясна річ, не розуміючи, хто це. Але при перших звуках знайомого голосу я зрозумів, що переді мною радник президента. Він часто виступає по телевізору. Згадалися багаторазові телепередачі, я його там бачив.

- Здрастуйте, Андрію Миколайовичу, – усмішливо почав радник.

- Здрастуйте… е-е… ви мене знаєте? – відповів я без ентузіазму, хрипким пригніченим голосом, намагаючись не показувати здивування.

- Так, звичайно. Адже я прибув не випадково, а за певною адресою. Мені потрібні саме ви та саме на цій кухні, – бадьоро продовжував представний гість, на очах втрачаючи свою напівпрозорість.

- А ви хто? Ангел?... Інопланетянин?... Хоттабич?... Істота?... Як це ви… тут? – мене не залишали сумніви щодо реальності того, що відбувається. Я вірив своїм очам, бачив, що радник поступово відтворював тіло. Він уже цілком нормально сидів на моєму кухонному пуфіку навпроти мене, розставивши ноги та трохи нахилившись уперед. – Як це ви… тут? – мій язик сам собою повторив дурне питання.

- Як це я тут? Не беріть в голову. Цю проблему вам вирішувати не доведеться. Вам потрібно буде вирішувати інші питання, запевняю вас. Ви хвилюєтеся і дивуєтесь. Це логічно. Але мене зовні ви все ж таки впізнали. Цього достатньо для початку розмови.

- Я вас впізнав… тільки, як це все? – мені ніяк не вдавалося усвідомити те, що бачили власні очі.

- Про технічні деталі того, «як це я тут», вам турбуватися не потрібно. Поговоримо про серйозне. Я введу вас у курс справи. Тут головне – це те, що аналітична служба нашої країни провела цікаву та важливу обробку даних. Завжди б вони так працювали! Було здійснено загальну перевірку населення через сканування когнітивних здібностей всіх дорослих громадян, – повідомив гість, набувши нарешті цілком нормального людського вигляду.

- Чого? – само собою прозвучало моє чергове дурне питання. Я поганенько розумів такі довгі та складні речення. Я як заворожений дивився на кінчик краватки радника, що бовтався між розстебнутими полами його піджака. Я сам був одягнений невідповідно, у розтягнутій футболці та в капцях.

- Так-так, не дивуйтеся. За допомогою такого тотального сканування був виявлений найрозумніший і найкмітливіший громадянин нашої країни, – радник сидів у незручній позі на маленькому пуфіку, спершись на коліна. А що ж, якщо дивани на кухні в хрущовці не поміщаються.

- Чого? – ну, це вже занадто. Не можна так тупити у розмові з серйозною людиною, але зібратися з думками я ніяк не міг.

- А того... найрозумнішою людиною в нашій країні є ви, Андрію Миколайовичу. Вітаю.

- Як це?

- Такий висновок зробила аналітична когнітивна машина, спеціальний обчислювач. З ним сперечатися не треба. Це вже рішення, і воно зафіксоване на найвищому рівні. Прийміть це, як факт. Адже техніка брехати не буде. Електроніка!

- Когнітивна…? Нічого не зрозумів.

- Пояснюю. Вам, шановний Андрію Миколайовичу, пропонується попрацювати президентом протягом півдоби. З усіма повноваженнями, правами та обов'язками. Не блідніть. У вас все вийде якнайкраще, я вірю.

- Ні фіга собі.

- Наш президент має виїхати ненадовго. Відпочити, скажімо так. Ви заміните його. Займете робоче місце глави держави, попрацюєте, реалізуєте свої плани.

- Які плани?

- Ну, ви ж учора все це детально вже проговорили з вашим другом. Ви зможете провести потрібні реформи, призначити гідних людей на ключові посади, а недостойних зможете звільнити… до єдрєні фені, як ви говорили вчора. Можете саджати всіх, кого хочете, не соромтеся.

- Хм-м… так… а… хм-м…

- Скільки встигнете, стільки й зробите. У вас у розпорядженні дванадцять годин. Не тягніть час, він не гумовий. Самі ж так говорили.

- Отаке… он воно як… адже я… не те, щоб…

- Все в порядку. Не хвилюйтеся. Вибачайте, але на довший час призначити вас президентом не можна, поки немає такої технічної можливості. Але дванадцять годин повністю ваші. Приступайте, не зволікайте.

- Так я ж сьогодні не можу, мене ж на день народження запросили... після обіду, до сусіда... до Серьоги. Я вже й обіцяв.

- От і добре, там і розпочнете перші консультації. А щодо Серьоги так. Серьога… тобто Сергій Іванович, адже він посів друге місце за когнітивними здібностями в машинному аналізі. Я вам мушу це теж повідомити. Але він лише другий, а ви перший. Вам головний пост у країні. А з ним можете консультуватись у повному обсязі. Ну, як учора. У Серьоги така сама кухня, як і у вас. Цілком підходить. Ось там, на його дні народження, і продовжуйте керувати країною. Але дозвольте вам відмітити з усією відповідальністю, як радник президента… тепер уже ваш… який може бути день народження у такій ситуації? Країна чекає на ваші рішення, доленосні. Країна чекає на порядного і чесного керівника. Країні потрібні компетентні та грамотні рішення. Ви найбільш компетентний, доведено на обчислювальному апараті. Аналітична перевірка вибрала вас. Чого чекаємо?

- Ну, не знаю. Завтра ж мені на рибалку. Я вже з хлопцями домовився. Що я їм скажу?

- Скажіть, що зайняті важливими державними справами.

- Але ж черв'яки в мене.