Читати книгу - "Двері між світами, Veronika Bilous"

— Який жарт? – запитала Марта.

Солдат підняв на неї порожній погляд і сказав:

— «Якщо ти дивишся в темряву і думаєш, що там нікого немає… темрява думає інакше.»

У кімнаті стало холодно.

Руденко хмикнув.

— Ну все, тепер точно кінець. Солдати жартують страшніше за мене.

Лакруа стиснув зуби і підійшов до вікна.

— Якщо там хтось є, ми це зараз перевіримо.

Коли Лекруа ступив у сутінки, Олексія як блискавкою прошило розуміння що буде далі. Він стрімголов кинувся вслід, але в полі вже нікого не було, а Лекруа стояв серед кола пожухлої трави і здивовано кліпав очима.

- Ви хто? - спитав він Олексія - і що робите на моїй базі?!