Читати книгу - "Тіні волі, Марина Вітер"

             Ніч. Тривожні тіні на стінах Липківської в’язниці.
             Катерина веде Івана та Лукаша вузькими коридорами. Попереду — камера 11. Ключі тремтять у її руках.

              Вона відкриває двері. Марко підводить голову. Обличчя схудле, але очі — живі. Коли він бачить її, здається, що час зупиняється.

— Ти… Ти справді тут?

— Я прийшла за тобою, — шепоче Катерина. — Але часу мало.

               Лукаш передає йому форму охоронця.

               Та коли вони майже вибираються, позаду лунає голос:

— Далі не пройдете.

                Данило стоїть на сходах, пістолет у руці. За ним — кілька бійців. Катерина інстинктивно прикриває Марка.

— Відійди, Чорний! — кричить Іван, піднімаючи зброю.

— Ти вистрілиш, Іване? У мене? Колись ми були в одному курені.

— Тепер ти ворог, — Іван натискає на курок.

                  Постріл. Данило падає, поранений у плече.

                  Вмикається тривога. Сирени, крики. Втікачі прориваються через підземелля. Лукаш кидає димову шашку.