Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"

— Це правда. Але… Це сталося знову. Вчора ввечері, коли я доторкнувся до дверей твого крила — мене відкинуло. Енергія… Вона ніби охороняла тебе.

Я завмерла.

— Я нічого не створювала.

— Я знаю. Це не ти. Але й не я. Це було щось третє.

Ми мовчали.

— Я думаю, — тихо сказав він, — що все почалось раніше, ніж ти думаєш.

Увечері я отримала повідомлення. Маленький, чорний лист без підпису, підсунений у мої двері.

“Не вір усім, хто поруч. Дехто вже продав тебе задовго до знайомства.”

Серце шалено закалатало.

Ліара? Тейріс? Калеб?

Я на мить подумала навіть про Нолана.

Я сиділа на підлозі, тримаючи той лист, і не могла видихнути. У голові звучало тільки одне питання:

Хто?

***

Ректор Нолан тієї ж миті стояв на вершині Північної вежі. У його руці світилася маленька скляна куля — спогад, стиснутий у магічну оболонку.

— Вона активувала це, — мовив він, глянувши на рудоволосого мага поруч.

— І як ти плануєш це пояснити?

— Ніяк. Вона має пройти свій шлях. І або згоріти… або вирости.

— А якщо вона зламає все?

Нолан не відповів. Він лише глянув на горизонт, де небо темнішало.

***

Тієї ночі я не змогла заснути. Знову. Але цього разу — не через страх. Через глибоке, тремке передчуття. Щось змінюється. Щось велике насувається. І я — в центрі цієї бурі.

Під вікном шуміли дерева. Я шепотіла собі в темряву:

— Я ще не знаю правди. Але я вже відчуваю брехню.

І я знайду її. У комусь із них... Або в собі.