Читати книгу - "Книга пітьми , Kiolipria"

Віллі не міг більше тримати це питання в собі. Після всього, що сталося, і після того, як вони знову прокинулися в цьому загадковому місці, він не міг не запитати. Тінні — чи, як тепер він знав, Лорн — був частиною цього світу, але чомусь залишався мовчазним і відстороненим. І хоча Віллі відчував, що його друг уже змінився, усе ж залишалася таємниця, яку не можна було проігнорувати.

— Тінні, — почав Віллі, поглянувши на нього. — Чи можеш ти розповісти, що сталося з тобою? Як ти потрапив сюди і чому став тим, ким став?

Лорн трохи знизив плечі. Його погляд був важким, а його слова звучали як камінь, що падатиме в безодню.

— Ти не будеш щасливий від цієї відповіді, — відповів він, хоч і не зневірювався. — Але я розповім.

Він замовк на кілька секунд, наче намагаючись сформулювати думки, які протягом усіх цих років лежали в його свідомості.

— Я був іншим... раніше. Зовсім іншим, — почав він повільно, ніби кожне слово давалося йому важко. — Я був людиною, яка жила в цьому світі, до того як потрапив сюди. Мене звали Лорн, і я... я намагався зробити те, чого ніхто не зміг до мене. Я створював зілля, шукав способи змінити природу, пізнати її глибини.

Віллі уважно слухав, хоча його серце стискалося від здогадок.

— Я знайшов те, що шукали багато до мене — спосіб заглянути за межі цього світу, подивитися за його межі, до інших реальностей. Але я не знав, до яких наслідків це призведе. Я створив зілля безсмертя, але це не було справжнім життям. Воно просто обманювало смерть.

Тінні знову замовк на кілька секунд, мовчки дивлячись на порожнечу перед собою.

— Я не знав, що через це я перетворюся на щось інше. Я став частиною цього дому, частиною цього світу, і коли ми з моїм творцем нарешті спробували створити ідеальний світ — цей світ... ця темрява поглинула нас. Мені вдалося вижити, але я втратив свою сутність. Я став тим, що є зараз — зомбі, безплотною істотою, без минулого, без майбутнього.

Віллі зрозумів, що перед ним не просто істота, яка загубила свою людяність. Тінні (Лорн) не просто втратив контроль — він змінив саму суть реальності навколо себе.

— Це місце, — продовжував Лорн, — воно не дає тобі вибору. Воно тебе поглинає. І якщо ти не візьмеш контроль над своєю свідомістю, станеш лише частиною цього кошмару. Ти втрачаєш себе, і всі твої бажання, всі твої найгірші страхи стають реальністю. Я намагався повернутися, я намагався вирватися, але я став частиною цього дому, і він став частиною мене.

Віллі не міг не відчути жаль до свого друга. Але щось усередині нього почало змінюватися.

— Але тепер я можу знову діяти, — тихо сказав Лорн. — І те, що сталося, можна змінити. Можливо, все ще можна виправити.

Віллі поглянув на нього і на мить замислився. Словами Лорна він зрозумів, що вони все ще знаходяться в цьому місці — світі, де реальність і фантазія переплітаються, де навіть найгірші помилки можна змінити, якщо знайти правильний шлях.

— Ми зможемо вибратися, правда? — запитав Віллі.

Лорн лише кивнув, але в його очах з'явився новий погляд — погляд, сповнений рішучості. Він не був уже тим самим, хто боїться змін, тим, хто безсилі приймає свою долю. Він став істотою, яка готова боротися, щоб знайти вихід із цього світу.

— Ми зможемо, — промовив він тихо, але впевнено. — Тільки разом.

І тепер вони мали не лише одне одного, але й нову мету — розгадати таємниці цього місця, і, можливо, змінити саму реальність.
ks...
​