Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мої 18, Сергій Олексійович 📚 - Українською

Читати книгу - "Мої 18, Сергій Олексійович"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мої 18" автора Сергій Олексійович. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 31
Перейти на сторінку:
5 Пляж

Точніше це було навіть не озеро, а невеликий ставок. З одного боку, там знаходилась невисока бетонна гребля. А з іншого дорога, якою їздили тролейбуси й автобуси, і машини.
На нашому березі стояли роздягальні та понтони, з яких можна було стрибати у воду. І там були навіть невисокі вежі. Напевно метрів зо два у висоту не більше. Розташувалися ми в тіні. Від нас до води було метрів двадцять жовтого гарячого піску. А далі росли густі акація та тополі. І трава. Ось ми там і розклади свої речі. А то на сонці все-таки було дуже гаряче.

- Ось, куди ми зараз прийшли. - Почала пояснювати нам Аліна, — це вважається дорослий пляж. Тут глибина більша. А там за дорогою це вже дитячий. А ми ж із вами, дівчатка, не діти, як-не-як. А вже дуже дорослі пані. Тому це для пляжу саме для нас!

Вона сказала це з таким пафосом, що я мало не засміявся. Як на мене, всі вони ще були діти. Все-таки два роки різниці. Особисто я собі здавався вже досить дорослим чоловіком, хоч мені і йшов ще вісімнадцятий рік.

- А чому тут так мало людей? - Здивовано запитала Леся, озираючись на всі боки.

- Ой, Лесечко. - почала пояснювати їй Квіточка, своїм ніжним приємним голоском. - Сьогодні ж робочий день і всі дорослі дядечки та тіточки на роботі.

- О! Так треба було тоді у вихідні йти. - Засмутилося Леся. – А навіщо я тоді новий купальник купила. Він такий спокусливий. А спокушати щось тут нема кого.

- Мене спокушай, — почала сміятися моя Таня.

- Надішліть переодягатися, — підказала подружкам Яна, — а то навіщо ми сюди тоді взагалі прийшли?

Дівчата поспіхом підхопили свої нові купальники та побігли перевдягатися у найближчі кущі, а я залишився охороняти наші речі.

Як я вже казав день був не вихідний і тому, крім нас, на пляжі практично й не було людей. Лише кілька невеликих компаній відпочивало на іншому березі. А на нашому лежали в тіні якісь бабусі з дітьми. І хлопці, підлітки, років дванадцяти, хлюпалися біля самого берега.

Я озирнувся на всі боки. І на свій подив помітив, що недалеко від нас розташовуються якісь дівчата. Серед них я миттєво розгледів дівчину, яку я бачив у нашому дворі сьогодні з ранку. Така вона була струнка та з дуже гарною фігурою.

- Де наші покривала? Будемо тут. - Нарешті з'явилися наші дівчата й моя Таня відразу почала віддавати накази.

Усі дівчатка вже встигли переодягнутися у свої нові яскраві купальники. Що сказати? Це було дуже красиве та яскраве видовище. Особливо дуже гарна була Квіточка. Та й інші виглядало дуже красиво!

Ми швидко розклали наші покривала. І дружно вирішивши, що красти в нас особливо нема чого, всі разом побігли до води.

Поки мої дівчата ходили перевдягатися, я мав час розглянути ту дівчину з нашого нового двору. Судячи з усього, їй було років дев'ятнадцять. На ній був смугастий роздільний купальник та бейсболка.

Дівча та була чудово складена. У неї були гарні пружні груди та накачана попа. Все це я встиг помітити та оцінити. Мені закортіло з нею обов'язково познайомитись. Ну, як це зробити тут на пляжі, коли довкола неї була купа подруг і я теж був не один, я не знав.

Коли моя сестра Таня та її подруги побігли купатися, то, звичайно, всі погляди присутніх були тільки на них. І це було не дивно.

Зрозуміло, що мої дівчатка являли собою дуже привабливе і яскраве видовище. Немов у воду впало кілька великих та гарних квіток. І все це завдяки їхньому новим різноколірним купальником. Наша компанія ніби увібрала в себе всі квіти веселки. Починаючи від чорного із золотистим і закінчуючи яскраво-червоним купальником, у якому хизувалась моя середня сестра.

Але я не помічав цього. Мене, як магнітом тягло туди, де пустували у воді дівчата з нашого нового будинку.

Дівча на яку я звернув увагу теж пішла з подругами у воду. Вони плавали поряд. Ось недалеко від нас. І з ревнощами поглядали на Таню і її подруг.
А потім ця, дівчина, найдоросліша серед усіх, спритно та швидко сплавала на той бік.
Ніхто із її подруг за нею не поплив. Цікаво, це вона переді мною малювала дуже завжди така?

А тим часом наші дівчата теж вирішили зганяти на той берег.
- Білочко, пливи до нас, — звали Леся та Аліна мою середню сестру. Білочка — це тому, що прізвище у нас було Білка. Ось вони її так лагідно і називали.
Наскільки я зрозумів у них, у всіх були якісь псевдоніми. Вони з себе їх попридумували. Леся — Пташечка наприклад.

Але, я практично не стежив за Танею та її подругами. Озеро це було зовсім мале. І подітися тут особливо не було куди. Я думаю до іншого берега було метрів двадцять п'ять чи трохи більше. Так що тут все на увазі
І за сестер можна було особливо не переживати. Вони плавали у мене чудово. Вважай, що все дитинство на великій воді провели.

Вся моя увага була зосереджена на тому дівчиську з нашого двору, Судячи з усього, як я зрозумів, її звали Ніка. У неї було не дуже довге волосся, таке, завите. По плечі чи трохи довше. Повні губи. Довгі стрункі ноги. Вона дуже красиво і сексуально виглядала у своєму не такому вже й відвертому купальнику. Принаймні в порівнянні з іншими дівчатами.

А я прямо не зводив з неї очей. Не знаю, чи вона це сама це помітила, чи хтось підказав з її подруг, але вона теж час від часу почала поглядати в наш бік.

На мій інтерес і увагу помітили також і подруги Тані.

- Якщо вона живе у твоєму дворі, то ти можеш її легко знайти. Зараз є спеціальна програма, — підказала мені Леся. - Зазначаєш просто, де ти перебуваєш і там одразу видно, хто поряд живе з тобою в одному будинку.

Леся сказала мені назву і я подумав, що обов'язково вдома постараюсь так усе зробити. І якщо ця дівчинка живе у цьому будинку, то я неодмінно з нею познайомлюсь.

- Пішли на пірс, позасмагаємо, - запропонувала Аліна. І ми все так і зробили.

Тим часом Ніка та її подруги теж з'явилися на пірсі. Дівчина, з якою я не зводив очей, піднялася на вишку і покрутившись там деякий час відчайдушно стрибнула вниз.

- Я б так не зміг, - чесно зізнався я, що сидить поруч дівчаткам. - Ось вона, вона, звичайно, молодець. - Захоплення мого не було межі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 31
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мої 18, Сергій Олексійович», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Мої 18, Сергій Олексійович» жанру - 💙 Сучасна проза:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Мої 18, Сергій Олексійович"