Читати книгу - "Люба Елен із Бріджсвіла"

Мсьє Жіль сміявся і говорив, що він також у дитинстві полюбляв наспівувати пісеньки, які сам складав, — без рими і практично без мелодії. Елен не погодилася з такою оцінкою її співу, і вони не на жарт засперечалися.

У цей час відкрилася хвіртка, і до саду увійшли друзі Елен — Алекс і Семмі. Вони нерішуче просувалися до мсьє Жіля і Елен. Семмі підштовхував друга, а той ховав за спиною якийсь предмет. Нарешті вони наблизилися і стали переступати з ноги на ногу.

— Ну що ж, джентльмени, бачу, що самі ви не відважитеся про щось мене попрохати, — сказав мсьє Жіль. — Дозвольте ж мені проявити ініціативу самому і поцікавитися: ви чогось хочете від мене чи я помилився?

— Так, ми прийшли до вас з вигідною пропозицією, — сказав більш сміливий Семмі. — Знаєте, у нас є одна дресирована тварина, яка має вас зацікавити. Ви ж директор цирку?

— І де ж ця ваша тварина? — запитав кмітливий мсьє Жіль. — Чи не у вас за спиною, любий друже Алекс?

Той ствердно закивав головою.

— А, ну тоді я знаю, що це за тварина, — продовжив мсьє Жіль. — Це, напевне, рідкісний вид крокодила? Ні? Я здивований. Кого ще, як не крокодила, можуть запропонувати такі сміливі джентльмени, як ви!

— Знаєте, — почав Алекс, — Елен трохи знайома з цією твариною… Раніше я вже показував її…

— А я знаю, я знаю! — засміялася Елен. — Мсьє Жіль, вони хочуть запропонувати вам у цирк свою божу корівку!

— Дресировану божу корівку! — з напором поправив її Семмі.

— Оце так! Оцього я не чекав! — вигукнув мсьє Жіль і крутнувся на одній нозі. — Я очікував побачити пітона, крокодила, слона, але дресирована божа корівка!.. Це просто фантастика!

— Вона живе у мене з початку літа, — сказав підбадьорений Алекс. — У мене їй дуже добре. Однак заради того, щоби про ваш цирк дізналися в усій Англії, я готовий віддати її вам.

— А звати її, до речі, Елен, — додав Семмі і виразно глянув у бік Елен Порксайд.

— Оце так так! — хихонув мсьє Жіль. — Покажіть же мені цю красуню!

Алекс витяг з-за спини руку і простягнув йому велику коробку з-під сірників. Мсьє Жіль обережно прийняв з рук Алекса таку дорогу його серцю коробочку. Потім підніс її ближче до очей і прочинив. Елен, якій не вистачало зросту, стрибала поруч, намагаючись заглянути у заповітну коробку свого друга. Нарешті, давши їй злегка помучитися від нетерпіння, мсьє Жіль опустив коробочку до очей Елен.

Там, на трав’янистій підстилці, сиділа дуже велика божа корівка незвичайного яскраво-помаранчевого забарвлення, у якої на кожному з крилець було лише по одній жирній чорній плямі.

— О, яка незвичайна особина! — здивовано вигукнув мсьє Жіль. — І що ж вона у вас вміє робити, Алексе?

— Вона — телепатка! — впевнено відповів той. — Коли зі мною ця коробочка, то варто про щось подумати, і мої бажання відразу ж виповнюються.

— Ну, наприклад?… — запитав мсьє Жіль.

— Наприклад? Ось, припустимо, хочеться мені морозива, — почав розповідати Алекс. — І бабця відразу ж кличе мене його їсти. Або подумаю я, що добре було б зустріти Елен Порксайд, а вона вже йде мені назустріч.

— Але якщо це все правда, то хіба можу я забрати ваш талісман? — обурився мсьє Жіль. — Ні, це неможливо, інакше я й сон втрачу від докорів сумління!

— А може, тоді ви візьмете мене у свій цирк? — невпевнено запитав Алекс. — Я вже й номер придумав, і назву, і костюм для себе.

Тут він замовк і очікувально подивився на мсьє Жіля, який, розуміючи зніяковілість хлопчика, підбадьорив його посмішкою.

— Номер матиме назву «ДЕНЬ І НІЧ. ТЕЛЕПАТИЧНІ ДОСЛІДИ АЛЕКСА ДРЕЙНА ТА ЕЛЕН-БК», — продовжував Алекс. — А одягнений я буду в чорне трико, лискучі окуляри і накидку.

— Вражає! — з почуттям відповів мсьє Жіль. — Назва і костюм також підходящі. І взагалі, маю вам сказати, що смак у вас є, і що я із задоволенням взяв би вас до себе, коли б вам було вісімнадцять років, а не десять.

Алекс схилив голову і прийняв з рук мсьє Жіля коробку з божою корівкою.

— Ось тільки мені одне незрозуміло, — продовжував той, — хто така БК?

— Який ви недогадливий! — пирхнула Елен. — БК — це божа корівка, а в номері Алекса бере участь Елен-Божа Корівка. Це, щоб мене з нею не плутали.

— Я хотів би виходити на циркову арену з Елен-БК, — додав Алекс, — а вона здійснювала б усі бажання глядачів просто в залі.

— Звичайно, такий номер мав би успіх у публіки, — посміхаючись, відповів мсьє Жіль. — Де ж, як не в цирку, можуть справджуватися наші бажання! Пам’ятаю, коли я був ще маленьким хлопчиком, мене водили на виставу мандрівної трупи братів Лімбовер. Це було дуже давно, проте я й досі пам’ятаю, яке чарівне враження справили на мене акробати в трико, дресировані собачки й голуби. А коли клоун у рудій перуці подарував мені повітряну кульку, я був щасливим, зачарованим і назавжди залишився гарячим прихильником цирку.

— А правда, що в цирку є шпагоковтач і приборкувачі великих отруйних змій? — запитав Семмі, який до цієї хвилини мовчав.

— Правда, — відповів мсьє Жіль. — сам багато разів бачив. Небезпечні і захоплюючі номери. На такі публіка хмарою суне.

— Та вже так… Це вам не божа корівка, — з’єхидничала Елен.

— Даремно ви смієтеся з Алекса, люба леді, — сухо обірвав її мсьє Жіль. — У нього є мрія, у нього