Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Нестяма 📚 - Українською

Читати книгу - "Нестяма"

255
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Нестяма" автора Богдан Жолдак. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 92
Перейти на сторінку:

— Як це? — сполохався вождь.

— Дарвінізм.

— Дак це ж антилюдська теорія, що людина походить від мавпи.

— А що в комуністів не антилюдське? Дарвінізм у них прогнозовано став державною вірою, і це вже не жарти, бо вони тепер хочуть цю теорійку підсилити дослідами, таку собі теорійку за Марксом про поворот процесу на наступному звиві спіралі.

— За Мавпсом, ха-ха-ха.

Велетенська собацюра арійської породи на ім’я Блон-ді, вихованка Гітлера, і собі вирішила посміхнутись кутиком пащі.

— А ще наша розвідка доповідає: не жарти і те, що славнозвісний проффессор Іванов відряджається в Африку до масового місцеперебування мавп.

— Як доктор Айболіт? — намагався жартувати Гітлер, але вже не так жваво.

— Якби ж то. Він їде з метою запліднювати африканок мавпами і навпаки, а також перехресно.

— Запліднювати? — здригнувся фюрер і зверхня посмішка поволі сповзла з його вусиків. — Навіщо?

— Гомо-совєтікус, ось їхня мета.

— Отже, нам спішно слід покращувати породу, — пробурмотів Адольф.

Тим часом гігантська комуністична експедиція досягнула центру Африки і спинилась. Проффессор Іванов озирнувся дуже вдоволено — навколо було повнісінько мавп усіляких порід приматів. Прибульці прикинулися французькою феміністичною місією й розгорнули «гінекологічні» центри, куди на огляд поставляли молоденьких африканочок, але разом з інструментами до вагін уводили звірячу сперму, яку Іванов власноручно дрочив крізь ґрати в мензурки. Однак жінота швидко відчула містичний дискомфорт у вигляді волохатих материнських передчуттів і почала розбігатися по гірських місцевостях.

— Отож треба запліднювати не жінок, а мавпо-самиць,— остаточно вирішив велетень науки.

— Чому? — злякалися асистенти, справедливо трухнувши, що спермо-місія впаде на них.

— Бо їх легше замкнути в клітку, — була резонна відповідь.

Він мав на увазі тісну металеву конструкцію, яка обтискала самичку, щоб та не тіпалася під час акту. Ідею запозичено з давнього станка, за допомогою якого ще цариця Катерина ІІ злягалася з парнокопитними. Різниця полягала в тім, що вінценосна робила це доброхітно.

А тут доброхіть на таке наважився лише проффес-сор, бо навіть туземці-носильщики не зраділи од такої перспективи, однак чимала винагорода зробила своє, започаткувавши згубну традицію, що перекинулася й на зелених мавп, а ті, обурені, у відповідь нагородили осімени-телів СНІДом, наслідки аж тепер повернулися до нас. На біса було чіпати зелених мавп, адже вони невеличкі, в го-мо-совєтікуси не годяться, та проффессор Іванов був принциповий науковець і залучав до експерименту всі варіанти приматів і приматок, аби масова кількість перейшла у якість (за Марксом).

Тривало так доти, аж доки з Москви надлетіла радіограма: «Чи ти здурів? Яка ж це буде нова радянська порода, коли донори — негри? Давай, перемикайся на слов’янських осіменителів. Москва. Кремль. т. Сталін.»

Вчений гірко зітхнув і почав посилено налягати на місцеві афрозодіаки і так-сяк особисто втягнувся в розплід.

Тим часом сюди прибули гримовані абверівці під зрадливою личиною християнських місіонерів, почали підбурювати місцеві войовничі племена: «Блідолиці привчають вас до скотоложества!»

Хвиля обурення прокотилася чорним континентом, Іванов іще встиг одбити на Велику Землю радіограму: «Негайно готуйте спецзвіринець для вагітних немовлят, бо тут пора вшиватися».

Тож екстрено вжили заходів, слава Богу, концтабори в нас уміли будувати, правда цього разу не в вічній мерзлоті, а навпаки, в єдиній субтропічній зоні — отак було започатковано Сухумський мавп’ячий заповідник; доки кораблі з живим товаром сюди допливли, все було вже готово.

Але і так звані «місіонери» не ловили ґав. Змінивши сутани на маскхалати, ці диверсанти таємно підповзли під колючі сухумські дроти і порушили периметр. Але новітні мавпо-люди виявилися ще кмітливіші — вони вже давно чекали попід майбутньою діркою, щоби юрмиськом ринути на свободу...

Постскриптум. Нехай на сьогодні зоологи й ботаніки не сушать даремно голів: а звідкіля це раптом по планеті розповсюдилися так звані йєті?

Звідтіля, звідкіля й СНІД.

З людського мавпорозплідника.

Партія не змогла пробачити проффессору Іванову гучної поразки, а щоби приховати її наслідки, пришила тов. профф. Іванову троцькізм, розстріляла його із асистентами, папери поклала навіки в таємні архіви, а мавп’ярню передала академікові Лисенку, про всяк випадок заборонивши генетику, щоби геть замаскувати проект.

А тим часом Райхканцелярія завмерла в очікуванні:

— Що доповідає «Абвер» про еСеРеСеРі? — гриз нігті фюрер.

— Зафіксовано втікачів із розплідника, вони швидко ширяться Європою, спритні, хитрі, невловимі. Але комуністи заповнили свою мавп’ярню новими ембріонами.

Гітлер хотів гризти нігті, але схаменувся, що нема вже чого.

— Що ще?

— Дуже змінилися настрої населення, особливо фольклор, — ховав очі Геббельс. — У них постав новий нечува-ний досі тип приматських анекдотів, наприклад: «Прийшов вегетативний час самиці горили, отож зоотехніки на вулиці зупиняють перехожого:

— За сто рублів заплідниш горилиху?

— Без проблем.

Запліднив, а тоді вибачається перед зоотехніками:

— Пробачте, я вас обманув, бо в мене немає ста рублів».

Гітлер замислився:

— Ну, ясна річ, старенький проффессор Іванов горилу б не подужав...

Усі оніміли, як тонко Гітлер

1 ... 7 8 9 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестяма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нестяма"