Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 99
Перейти на сторінку:

— Де я?

— У щасливій країні, — сказав він. — Там, де всі будуть такі, як ти.

Великий Жебрак. Це він заклав перший камінь у підмурівок цього…

Я простувала на світло багать.

— Здорова будь, сестро.

Тепер тут палали сотні вогнищ. Біля кожної оселі, облаштованої в стіні каналізації.

Великий Жебрак.

Він вийшов до мене.

Я віддала йому гілку, що підібрала по дорозі до нього.

— Дякую, — сказав він і кинув її у вогонь.


— Влаштуємо свято?

— Як повертатимуся, — мовила я. — Коли я знищу їх.

— Людино-пацюків? — поспитав він. — Я про них нічого не чув.

— Вони ховають хвости під довгими плащами, — пояснила я. — В них отруйна слина, а зуби…

— Ні, — сказав він. — Я не хотів би впізнати їх при зустрічі.

Країна злидарів, вона народилася з того, що відкинуло місто. Вона розпросторювалася людними коридорами з палаючим багаттям від зали, у якій мешкав він.

— Людино-пацюки? Хіба це не така сама казка, як місто нагорі?


Житло Великого Жебрака: окреслений крейдою квадрат на підлозі підземної зали. Квадрат вітальні, прямокутничок спальні, манюсінька кухня.

— Що ще треба людині для щастя?

Намальоване крейдою ліжко. Біля нього — намальована лампа. Полиця з книжками. Хочеш узяти котрусь? Намалюй її на підлозі, розгорни та й пиши все, що маєш намір прочитати.

— Людино-пацюки? У моїх книжках про них нічого не сказано.

— Прощавай.

— Тобі покажуть дорогу.

Двоє жебраків рушили зі мною. Ми пройшли безліч коридорів, доки дісталися до одного зі знайдених ними люків.

— Якщо повернешся, розповіси, що там під землею?

Розділ 5

Спускаюся незліченними скобами в стіні.

Непомітна для мисливців за тварюками.


Три почвари підповзли до каналізаційного риштака і всмоктували дихання людей, що проходили над ними. Вони скидалися на хробаків. Три величезні тварюки, — вони звивалися під стічним риштаком.

Нечисті. Яких лишень він набачився: і шестилапих або геть безформних, і таких, які обернулися на летючих демонів. А до чого ж важко було описати їх, коли вони гуртом складали звіт:

— Боже, як же його ліпше…

— Темно-сірий, — казала красуня Інга.

— Породжений прокляттям, — додавав чорний відьмак Алекс.

— Чотири пальці, — уточнював майор Конт. — Праве око заплющене. Здатність до регенерації.

— Хлопчик? Дівчинка? — допитувалась Інга.

— Пиши «він», — казав Алекс.

Вона усміхнулась і поставила крапку:

— Таке моє життя?

Вони скидалися на хробаків. Довгі, тлусті, виткі, без очей, але зубасті черв’яки.

Вони перепліталися під стічним риштаком, і варто було тільки ступнути на нього, як серце пронизував гострий, мов гілка, біль, а частина твого світла, — саме стільки, скільки вони встигали всмоктувати роззявленими пащами, залишала тебе. Постояти й покурити, надсилу дістатися додому, а потім дуже довго нездужати.

— Ні, ось погляньте: «краплеподібна голова», а ми вже написали, що в нього краплеподібний тулуб і краплеподібна ступня.

— Не ускладнюй, — кинув довгочубий Алекс. — Вони все одно насамперед розглядатимуть малюнки.

Цих міг намалювати хто завгодно. Величезні хробаки. А в пащах — різні завдовжки та, наче виростають один з одного, зуби.


Практично несила бути поряд. Навіть магічні слова Любові майже не рятували від них.

— Покропи їх.

Священик Є дістав флягу з водою, освяченою Любов’ю, вихлюпнув трохи на чорний риштак каналізації — вона заблищала на ньому краплями розплавленого срібла.

Хробаки сповзли трохи нижче, однак тільки-но мисливці взялися за риштак, як один черв’як одразу ж поповз назад і роззявив пащу, готовий втягнути подих.

— Ходімо вниз, — мовив Алекс.

Тільки-но світлофор подав червоне світло, майор Конт ступнув з хідника й зупинив першу-ліпшу машину, аби взяти у водія монтировку. Алекс тим часом пішов до своєї машини, дістав із багаж ника рушницю, заховав під пальто й повернувся

1 ... 7 8 9 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"