Читати книгу - "Вулик"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вулик" автора Каміло Хосе Села. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 102
Перейти на сторінку:

— З ким?

— Ну, з отим...

— Нічого не вийшло. Три дні зі мною ходив, а потім подарував флакон фіксатуару.

Сеньйорита Ельвіра посміхається. Донья Роса співчутливо мружить очі.

— Бувають же, голубонько, такі безсоромники!

— Е, менше з тим!

Донья Роса нахиляється до неї, шепоче просто у вухо.

— Чому б вам не поладнати з доном Пабло?

— Не хочу. Я теж маю гордість, доньє Росо.

— Хай йому грець! Кожна з нас має свої забаганки! Але от що я вам скажу, Ельвірито,— ви ж знаєте, я зичу вам лише добра,— з доном Пабло вам би велося гарно.

— Не надто. Він дуже вимогливий. До того ж зануда. Зрештою він би мені набрид — що тут вдієш! — і викликав би в мене лише відразу.

Голос доньї Роси робиться лагідним, переконливим голосом порадниці.

— Треба бути терплячішою, Ельвірито! Ви ще зовсім дитина!

— Ви гадаєте?

Сеньйорита Ельвіра спльовує під стіл і витирає губи краєм рукавички.


Розбагатілий власник друкарні на прізвище Вега, дон Маріо де ла Вега, палить величезну, наче з рекламного плаката, сигару. Чоловік за сусіднім столиком намагається запобігти в нього ласки.

— Гарна у вас сигара, друже!

Вега, не глянувши на того, поважно відповідає:

— Авжеж, непогана, але й коштувала вона мені цілий Ауро.

Чоловік за сусіднім столиком, хирлявий та усміхнений, хотів був щось сказати, приміром: «Кому ж, як не вам, її курити?» — але не наважився, посоромився і — на щастя — вчасно. Дивлячись на власника друкарні, він знову підлесливо посміхнувся й мовив:

— Лише один дуро? Вона мала б коштувати сім песет.

— Ні, один дуро та тридцять сентимо на чай. З мене й цього досить.

— Вам грошей не забракне!

— Чоловіче! Щоб палити такі сигари, гадаю, зовсім не треба бути Романонесом[9].

— Романонесом, звісно, ні, але, знаєте, я не можу собі цього дозволити, як і чимало хто з присутніх.

— Ви б хотіли запалити таку сигару?

— Ну, що ви!..

Вега посміхнувся, мовби йому було прикро за свої наступні слова:

— Тож працюйте, як працюю я.

Власник друкарні вибухнув оглушливим реготом. Хирлявий усміхнений чоловік за сусіднім столиком перестав посміхатися. Він почервонів, він відчуває, що вуха в нього палають, а в очах свербить. Він опустив очі, щоб не бачити, як усі в кав’ярні дивляться на нього; йому принаймні здається, буцімто всі в кав’ярні дивляться на нього.


Поки цей нікчема дон Пабло, котрий усе перекручує, сміючись, розповідає про свою пригоду з мадам Піментон, сеньйорита Ельвіра кидає на підлогу недопалок і затоптує його. Сеньйорита Ельвіра часом поводиться, як справжнісінька принцеса.

— Що вам зробив цей котик? Кицю-кицю, на, на!..— дон Пабло дивиться на сеньйору.— Коти такі розумні! Кмітливіші за деяких людей. Ці тварини все розуміють. Кицю-кицю, на, на!..

Кіт, не обертаючись, іде геть і зникає за дверима, що ведуть до кухні.

— Я маю приятеля, чоловіка грошовитого й дуже впливового — не подумайте, бува, що він якийсь голодранець,— так от, його перський кіт Султан — це справжнє диво.

— Так?

— Авжеж! Господар каже: «Султане, іди сюди»,— і кіт підходить, помахуючи розкішним хвостом, наче плюмажем. Господар каже: «Султане, іди геть»,— і Султан із гідністю йде, ніби якась поважна особа. Рухається він спритно, а хутро в нього — чистий тобі шовк. Не думаю, що знайдеться багато таких котів, як цей; він серед решти котів — однаково що герцог Альба серед людей. Мій приятель любить його, наче власного сина. Звичайно, і кіт поводиться так, що змушує себе любити.

Дон Пабло обводить очима кав’ярню. На якусь мить зустрічається поглядом із сеньйоритою Ельвірою. Дон Пабло моргає й відвертається.

— А які ці коти ласкаві! Ви помічали, які вони ласкаві? Якщо вже полюблять людину, то на все життя.

Дон Пабло відкашлюється і промовляє твердо, вагомо.

— Деяким людям варто було б узяти з них приклад!

— Ваша правда.

Дон Пабло глибоко дихає. Він задоволений. Ще б пак, ця

1 ... 7 8 9 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вулик», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вулик"