Читати книгу - "Робін Гуд"

370
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Робін Гуд" автора Джон Макспедден. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:
ж, помиримось, — відповів велетень, — тим більше, що перевага тепер на твоєму боці. Одначе ти мені теж сподобався, і я з радістю почув би твоє ім'я.

— Це можна, — сказав Робін, — мої хлопці і навіть шериф Ноттінгема знають мене як Робін Гуда — людину, оголошену поза законом.

— Тоді пробач мені, що я трохи помацав тобі кісточки, — вигукнув велетень, — бо я саме розшукував Робін Гуда, щоб приєднатись до його веселої компанії. Але чи не завадить нашій дружбі непоштивість мого дрючка?

— Та що ти! Не говори дурниць! — відповів Робін. — Я дуже радий, що помірявся з тобою силою, і, сказати правду, саме я й заварив цю катавасію!

Всі засміялись, а Робін і велетень міцно потисли один одному руки. З цієї миті почалася їхня міцна дружба на все життя.

— Але ж ти ще не сказав нам свого імені, — раптом згадав Робін.

— Від самого народження мене всі звали Джоном Малим.

— Вітаємо тебе в нашій компанії, Джон Малий. Віднині ти наш. Церемоній, як бачиш, не забагато, але внесок треба зробити великий. Ми пропонуємо віддати в загальний котел свій розум, тіло, серце, а можливо, навіть і життя.

— Клянусь, віддаю всього себе! — не вагаючись, вигукнув велетень.

Після цього Вілл Стютлі, який полюбляв добрий жарт, вискочив наперед і сказав:

— Це приблудне дитя таке маленьке і кволе, що старе ім'я аж ніяк йому не личить. — Він зупинився, аби наповнити ріг водою зі струмка. — Слухай уважно, синку, — зіп'явшись навшпиньки і бризкаючи воду на велетня, вів далі Вілл Стютлі, — віднині ти вступаєш до лісу і матимеш нове ім'я. Я нарікаю тебе Маленьким Джоном.

На жарт усі відповіли дружнім сміхом.

— Дайте Маленькому Джону лук та набийте стрілами сагайдак, — весело наказав Робін. — Скажи, друже, чи ти й стріляєш так добре, як вимахуєш дубцем?

— Та кроків за сорок зіб'ю ясеневу гіллячку, — одказав Маленький Джон.

З веселим гомоном ватага повернулася в ліс до своєї схованки, де дерева були найгустіші, а мох найпухкіший і де нікому не відома стежка вела в печеру — їхнє пристановище і фортецю. Тут під могутнім крислатим дубом вони зустрілися з рештою своїх товаришів, які саме порались біля двох оленів, щойно забитих на полюванні.

Розпаливши яскраве багаття, усі посідали в коло до свіжого м'яса та пива. Ліворуч від Роба вмостився Вілл Стютлі, праворуч — Маленький Джон. Хоча Робіну сьогодні добряче перепало, він із задоволенням згадував ранкову пригоду, бо ребра і голова поболять, поболять та й перестануть, а такого товариша, як Маленький Джон, — могутнього тілом і чесного душею, — зустрінеш далеко не кожного дня.


Розділ третій
ЯК РОБІН ГУД СТАВ М'ЯСНИКОМ І ЯК ВІН НАЙНЯВСЯ НА СЛУЖБУ ДО ШЕРИФА

Раз вийшов Робін Гуд у ліс,

Як мандрівник порядний –

Аж тут йому назустріч віз

Із м'ясником огрядним.


— Мене не бійся, — Роб сказав. –

Тобі не буде збитку,

До Ноттінгема сам дійду,

Твою узявши свитку.


Наступного ранку погода зіпсувалась, і ватага Робіна не відходила далеко від своєї затишної печери. А третій день почався тим, що люди шерифа, які весь час шукали в лісі розбійників, влаштували засідку. Цього дня лісовики вполювали жирного оленя, і Вілл Стютлі з кількома товаришами вийшов з кущів забрати здобич. Раптом у кінці галявини з'явилося двадцять ноттінгемських стрільців. Тільки-но встигли розбійники впасти на землю, як у них над головами просвистіла ціла злива стріл. Сховавшись за деревами, вони відповіли таким дружним залпом, що люди шерифа визнали за краще мерщій накивати п'ятами. Двоє з них до того ж були поранені.

Коли вони повернулись до міста, шериф страшенно розлютився.

— Як, — задихаючись від злості, кричав він, — мої люди бояться вступати у відкритий бій з якимось там Робін Гудом?! Нехай він тільки потрапить мені на очі! Отоді ми побачимо, побачимо…

Що сподівався побачити шериф, ніхто так і не дізнався. Але бажання його здійснилося надто скоро, і далі розповідатиметься про те, що з цього вийшло.

Через день після сутички з людьми шерифа раптом кудись запропастився Маленький Джон. Один із розбійників бачив, як Джон розмовляв на дорозі з якимось жебраком, але куди вони пішли — невідомо. Минуло ще два дні. Тривога Робіна зростала. Він не сумнівався у відданості Маленького Джона, але побоювався, що його могла захопити бродяча зграя лісників.

Нарешті терпець Робіну урвався. Він скочив на рівні ноги, схопив лук та стріли і почепив до пояса короткий меч.

— Мені треба потрапити до Ноттінгема, друзі, — гукнув він. — Люб'язний шериф давно вже мріє про зустріч зі мною. Мабуть, він зможе розповісти й про останні новини в графстві, — додав Робін, маючи на увазі таємниче зникнення Маленького Джона.

Дехто просився супроводити його, але Робін рішуче відмовився.

1 ... 7 8 9 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Робін Гуд», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Робін Гуд"