Читати книгу - "Робін Гуд"

— Ні, — сказав він усміхаючись, — шериф мені добрий друг, і немає підстав сумніватися, що ми з ним порозуміємось. Одначе про всяк випадок чекайте мене край лісу навпроти західної брами. Можливо, вам знайдеться робота ще до завтрашнього вечора.

З цими словами Робін подався до дороги, що вела в Ноттінгем. Вийшовши з лісу, він трохи затримався, уважно оглядаючи, чи вільний шлях. Раптом з-за повороту дороги долинуло торохтіння й поскрипування воза, а невдовзі з'явився і сам віз, на якому поверх гори м'яса сидів огрядний м'ясник. Він посвистував, намагаючись підбадьорити коняку, що ледве тягла цей вантаж.

— Доброго ранку, друже, — привітався Робін до м'ясника. — Звідки ти й куди везеш оце м'ясо?

— Доброго ранку, — стримано, але ввічливо відповів той. — Кому яке діло, де я живу? Я звичайний простий м'ясник і їду до Ноттінгема торгувати м'ясом. Нині базарний тиждень. Одвезу цю яловичину та баранину, воно, може, і забряжчить у кишені, — додав він і голосно засміявся з власного дотепу. — А звідки ти сам?

— Я йомен з Локслі. Люди звуть мене Робін Гудом.

— Клянусь усіма святими, ти хочеш мене пограбувати! — злякано вигукнув м'ясник. — Мені не раз доводилось чути, як ти полегшуєш гаманці товстопузих попів та лицарів. А я ж тільки бідний м'ясник, що сподівається виторгувати трохи грошей, аби сплатити податки.

— Заспокойся, добрий чоловіче, і не бійся мене, — відповів Робін. — Я не візьму в тебе жодного пенні, бо люблю чесні англосакські обличчя і намагаюсь жити у злагоді зі своїми сусідами. Але я хочу купити твій товар за добру ціну. — Він витяг з-за пояса туго набитий гаманець і вів далі: — Сьогодні я охоче побуду м'ясником і побазарюю в Ноттінгемі. Чи згоден ти продати мені оце м'ясо разом із возом і конякою за п'ять марок? Адже така купівля не буде насильством і не завдасть тобі збитку?

— Дай тобі Боже здоров'я, добрий Робіне! — радісно вигукнув м'ясник, почувши таку вигідну пропозицію. — Авжеж, я згоден!

Він поквапливо зійшов з воза і передав Робіну віжки в обмін на гаманець з грішми.

— Зачекай хвилинку, — з усмішкою сказав Робін. — Нам ще треба обмінятися одежею. Забирай мою та поспішай додому, поки королівські лісники не продірявили на тобі цю ненависну їм зелену одежину.

По цій мові Робін натягнув на себе м'ясникову блузу та фартух і, скочивши на воза, весело покотив дорогою до міста.

Прибувши до Ноттінгема, він бадьоро привітався з похмурим вартовим, що стояв біля міської брами, і невдовзі вже виїхав на базарний майдан. Робін сміливо спрямовував свою коняку туди, де були рундуки м'ясників. Він навіть гадки не мав про ціни на м'ясо, але, удаючи з себе простачка, став голосно вихваляти свій товар:

Коли люди второпали, який дивакуватий цей м'ясник, вони тісно обступили його віз, бо Роб і справді продавав своє м'ясо втричі дешевше від інших. А кільком дівчатам-служницям із грайливими очима так припало до вподоби його гарне обличчя, що вони залюбки дозволяли м'ясникові цілувати їх на додачу до товару.

Проте іншим м'ясникам зовсім не сподобалась така торгівля, і вони, зібравшись докупи, стали перешіптуватись.

— Бач, який гультяй, — сказав один, — не інакше як продав батькову землицю і оце вперше потрапив на базар.

— Та він просто злодій, — мовив другий. — Убив м'ясника на дорозі і вкрав його воза з м'ясом.

Робін чув ці розмови, але у відповідь тільки ще веселіше сміявся і голосно наспівував пісню. Дивлячись на нього, люди й собі сміялись і тісніше обступали його віз. А коли якась гарненька рожевощока дівчина погоджувалась, щоб Робін її поцілував, натовп аж лягав від реготу.

Тоді інші м'ясники зметикували, що треба діяти хитрістю, і звернулися до Робіна з такими словами:

— Послухай, брате, якщо хочеш торгувати м'ясом разом з нами, ти повинен вступити до нашої гільдії[13] і дотримуватись наших правил торгівлі.

— Сьогодні ми обідаємо в замку шерифа, — сказав інший, — запрошуємо і тебе до нашого гурту.

Розпродавши м'ясо, Робін заїхав на постоялий двір і